У неділю 7 листопада, о 8 годині ранку, члени так званої «групи Догнала» («підгорецькі монахи») намагалися захопити храм Преображення Господнього у Чорткові. Ці події викликали велике занепокоєння серед парафіян Чорткова.
В акції захоплення брали участь дві особи, які є виключені з Католицької Церкви: Василь Гітюк та Ричард Шпіржік, а також близько 20 сестер-монахинь, які підпорядковуються самозванним «єпископам» «групи Догнала» і ще кілька осіб, які приїхали з ними.
За даними прес-центру Бучацької єпархії УГКЦ на допомогу членам «групи Догнала» приїхав «Неоплан» зі Львова з «бойовиками» (близько 50 осіб).
Вірні усіх парафій УГКЦ міста Чорткова, які були зібрані біля храму, витіснили лжепророків із прилеглої до храму території. Люди висловили своє рішуче бажання, щоб вони залишили місто Чортків. Під час випровадження на автостанцію, «бойовики» від «групи Догнала» зрозуміли, що вони не можуть нічого вдіяти проти чисельно зібраних мешканців, а тому спровокували сутичку. Двоє вірних отримали травми середньої важкості: струс мозку, численні гематоми та на даний час перебувають в місцевій лікарні. На автостанції «непрохані гості» вели себе неадекватно, не бажали заходити до автобуса, фанатично зазомбовані своїми провідниками, призивали ім’я Ісуса. Завдяки правоохоронним органам членів «групи Догнала» посадили в автобус і вивезли з міста у супроводі міліції.
Офіційний сайт Бучацької єпархії УГКЦ повідомив, що церква зіштовхнулась із рейдерством пропагандистського характеру, яке прагне дезінформувати вірян і підірвати довіру пастирів, щоб поділяти і керувати.
Цього ж дня під час Літургії Апостольський Адміністратор Бучацької єпархії о. Дмитро Григорак, вияснюючи притчу про милосердного самарянина, сказав: «Чому ці люди, які називають себе правовірними християнами, стоять на вулиці, а ми – християни не можемо їх впустити. Що є справжнім милосердям?! Можна проявити «милосердя» до отруйної змії: можна запустити її в хату, пригріти, дати теплого молока, але ж змія може покусати дітей!. То що ж є справжнім милосердям щодо наших «гостей»: пожаліти їх і впустити до міста, тим самим давши їм можливість пускати духовну отруту в душі наших людей, чи проявити милосердя до жителів міста, не даючи можливості «гостям» зводити з дороги спасіння наших вірних?! Кожен з нас несе відповідальність перед Богом та Церквою, за кожну безсмертну душу, і тому ми повинні зробити все можливе для того, щоб яд єресі не отруїв душі наших вірних.»
О. Мирон Бендик, ректор Дрогобицької семінарії УГКЦ заявляє, що «мета антицерковної кампанії – послабити УГКЦ через розкол, скерувати енергію Церкви на внутрішні чвари, спинити її динамічне просування на схід і замкнути в Галичині. Якщо така «підгорецька реформа» не здобуде собі ширшої підтримки, то бодай «відщипнути» від УГКЦ якусь групу вірних, зареєструвати як окрему Церкву і розколювати УГКЦ вимогою «погодинних богослужінь».
О. Мирон Бендик нагадав, що «цю технологію також використовували в Галичині в 90-ті роки ХХ століття, розпаливши боротьбу різних «конфесій» за храми і церковне майно». Але «не виключено, що після завершення «реформи» отці дадуть команду своїм прихильникам возз’єднатися з Російською Православною Церквою і певним чином відтворити впливи цієї Церкви в Галичині. Адже після провалу і втрати Галичини було б наївно думати, що РПЦ змириться з цією поразкою. Тому для РПЦ і певних політичних кіл у Росії вигідна «реформа» підгорецьких отців, наслідки якої давали б РПЦ хоча б якісь шанси відновлення її присутності в регіоні з високою релігійністю населення», – пояснив ректор Дрогобицької семінарії УГКЦ. А також нагадав, що «не слід забувати, що отці регулярно роблять «жести дружелюбності» в бік Москви і, напевно, це невипадково».
О. Борис Ґудзяк, ректор Українського Католицького Університету пояснив: «Шкода самих «отців», а ще більше – їхніх прихильників, бо прийде момент (так буває зі всіма схизматиськими, сектанськими тенденціями, які самі себе вивищують і визначають як єдиний критерій істини), коли наступить велике розчарування». «Можливо, їхні послідовники, згіршені фанатичним досвідом, взагалі можуть потім відпасти від віри або, – як зазначив о. Борис Ґудзяк, – зазнати глибокої психічної травми».
У своєму зверненні до мирян УГКЦ духовенство Чорткова просить мирян дбати про єдність Церкви у своєму домі, на місці праці, в громадській діяльності. І нагадує, що кожен проповідник, який влізає в насильницький спосіб до храму людської душі і хоче заволодіти дорогоцінним серцем – це злодій і розбійник. Духовенство у своєму зверненні наголосило, що осуджує вчинки тих людей, які маскуються і присвоюють ім’я Української Греко-Католицької Церкви, не маючи до неї жодного відношення, і підтвердило, що їхнє серце б’ється не для нашої Церкви, не для України, не для її народу.
Довідка:
Екс-монахи Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік, Самуїл Р. Обергаусер раніше належали до ліквідованої у 2004 році Чеської делегатури отців-василіян. Четвертий отець — Василь-Маркіян Гітюк — українець. На сьогодні здійснюють свою діяльність у селі Підгірці на Львівщині.
Конфліктна ситуація з цими священнослужителями розпочалася 2003 року, коли вони виступили проти призначення Ватиканом на посаду екзарха Рутенської Греко-Католицької Церкви в Чехії словака о. Ладислава Гучку. Вони спробували зареєструвати громаду УГКЦ, але робили це без згоди церковної влади. Щоб частково зменшити напругу, весь провід Чеської делегатури отців-василіян було відіслано до України, а одного члена до Англії.
Перебуваючи в Україні вищезгадані отці працювали реколектантами у Свято-Благовіщенському василіанському монастирі, однак згодом їх діяльність була в основному зорієнтована на критику керівництва УГКЦ та інших церковних інституцій.
Внаслідок цього і зважаючи на діяльність згаданих священиків в Чехії, Патріарх Любомир та провід ЧСВВ в Україні 2004 року звернулися з листом до тодішнього керівника Львівської облдержадміністрації Олександра Сендеги з проханням «заборонити в’їзд в Україну чи перебування в Україні» отцям-василіянам з розформованої Чеської делегатури ЧСВВ, оскільки «ці ченці некоректною поведінкою та непослухом своїм монашим наставникам і місцевій єрархії вже спричинили великий заколот на шкоду вірним у Чеському екзархаті ГКЦ, у Василіянському Чині та інших чинах і згромадженнях, а тепер завдають шкоду вірним УГКЦ».
На початку 2005 року монахів було виключено з Василіянського Чину відповідними Декретами, потвердженими Конгрегацією для Східних Церков. Оскільки вони (отці Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік і Василь-Маркіян Гітюк) «постійно виключають елемент підлеглості церковному проводу у видимому організмі, яким є Церква, то згідно з каноном 8 Кодексу Канонів Східних Церков, вони тим самим позбавили себе повної злуки з Католицькою Церквою тут на землі».
Однак, і після цього екс-монахи не припинили своєї діяльності. Головним звинуваченням вищого керівництва Греко Католицької Церкви з боку «підгорецьких отців» стало звинувачення в причетності його (керівництва) до «духу світу цього». Себе ж екс-монахи бачили рятівниками Церкви від цього «духу».
16 січня 2006 року на позачерговій сесії Синоду УГКЦ було прийнято наступне рішення: «Для канонічного дослідження ситуації щодо отців Іллі Догнала, Методія Шпіржіка та Маркіяна Гітюка з Підгорецького монастиря створити комісію у складі Преосвященного Владики Софрона (Мудрого), Високопреосвященного Владики Ігоря (Возьняка) та Преосвященного Владики Василя (Семенюка)».
Апогеєм стало оприлюднення підгорецькими екс-монахами, 3 березня 2008 року, заяви, в якій йшлося про те, що вищезгадані отці були таємно висвячені на єпископів УГКЦ. При цьому ім’я єпископа, який їх висвятив, по сьогоднішній день не оголошується.
23 березня 2008 року Глава УГКЦ Любомир (Гузар) виступив із офіційним зверненням, в якому викривав псевдоєпископів. В оприлюдненому релізі зокрема йшлося про те, що:
«1. Синод Єпископів УГКЦ ніколи не пропонував вищеназваних осіб в кандидати на єпископський сан;
2. Вони ніколи не одержували благословення Папи Римського, як цього вимагає церковний закон.
Тому, незважаючи на їхні заяви, не можна їх уважати єпископами Української Греко-Католицької Церкви.»
Трибунал Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, не знайшовши доказів єпископських свячень вищезгаданих священиків та звернувши увагу на непослух та безпідставну критику єрархії УГКЦ а саме:
– незаконне присвоєння уряду та незаконне виконування служіння (порушення кан. 1462 ККСЦ);
– розпалювання бунту та ненависті проти місцевого ієрарха Владики Михаїла (Колтуна) і Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Любомира (Гузара) та підбурювання підлеглих до непослуху щодо них (порушення кан. 1447 §1 ККСЦ);
– нанесення кривди та важкої шкоди добрій славі вищезгаданих особі та інших ієрархів УГКЦ через наклепи (порушення кан. 1452 ККСЦ);
виніс кару великої екскомуніки. Рішення було оприлюднене 17 вересня 2008 року.
За матеріалами РІСУ , buchacheparchy.org.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
