Єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава цими днями уділив свячення дияконату двом кандидатам — п’ятикурсникам Вищої духовної семінарії св. Йосифа, що у Львові-Брюховичах.
У суботу 4 травня 2024 р. свячення у своїй рідній парафії Апостолів Петра і Павла у с. Білобожниці прийняв семінарист Юрій Олійник, а в неділю 5 травня дияконом став семінарист із парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Рудках — Роман Тимань (на фото нижче).
За традицією, свячення дияконату відбуваються у рідних парафіях семінаристів, щоби спільнота, в якій вони зростали й розпізнавали своє покликання, могла у повноті розділити радість цієї події. Адже це парафіяльні спільноти огортали молитвою своїх семінаристів, супроводжуючи їх на формаційному шляху, тож дияконат — це спільне свято і висвячуваних, і парафіян. Саме тому храми в обох парафіях були заповнені людьми: родичами, друзями, сусідами, знайомими, однокласниками та вчителями, які прийшли розділити радість цієї події з нововисвяченими дияконами. Також на спільну молитву прибули численні священники й черниці, які супроводжували кандидатів упродовж років життя і навчання у семінарії.
Розпочинаючи Святу Месу з обрядом дияконських свячень, єпископ Едвард Кава в обох парафіях наголосив: це великий Божий дар і велика радість, що навіть у ці трагічні для українського народу часи не бракує тих, хто відгукнувся на покликання і витривало крокує цим шляхом.
— Небо сьогодні радіє, радіють наші парафіяльні спільноти, радіє ціла наша Церква, яка збагатилася новими дияконами. Так Бог дає, що в цей дуже складний і болісний для України час маємо також і такі проблиски Божої благодаті, якими є свячення наших братів семінаристів.
Також єпископ Едвард наголосив:
— Щоб бути добрим слугою Божим, треба мати велике серце, любити Бога, любити народ, до якого Бог вас посилає. А для цього необхідно постійно перебувати у живих стосунках із Богом і приймати це як дар і привілей, а не лише як обов’язок.
За традицією, надягнути столу і далматику нововисвяченому допомагає його настоятель; але диякону Роману Тиманю вдягнути дияконські шати допомагав його старший брат — священник, вікарій митрополичої базиліки у Львові.
Дияконат — це останній етап у формації на шляху до священства. Свячення включають кандидатів в ієрархію Церкви та у священство самого Ісуса Христа. Прийнявши ступінь диякона, семінаристи присягнули на вірність, шану та послух Святішому Отцю і своєму єпископові-ординарію. Силою свячень диякони стають духовними особами, призначеними до служіння Церкві та вірянам. Вони уділятимуть Таїнство хрещення, роздаватимуть Святе Причастя, асистуватимуть при Таїнстві подружжя, служитимуть молебні й похорони, проголошуватимуть Слово Боже, навчатимуть катехизму дітей та молодь.
Станом на сьогодні у Львівській архідієцезії є шестеро дияконів, четверо з яких невдовзі отримають свячення пресвітерату.
фінансово.
Щиро дякуємо!
