Літургійні читання на 27 лютого (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Преп. ісповідника Прокопія Декаполіта

Апостол
Юда 1, 11-25

11 Горе їм, бо вони пішли доро­гою Каїна та погрузли в обмані на­городи Валаама, і загинули в бунті Корея. 12 Вони є підводні скелі на ваших вечерях любові, які без остраху їдять з вами, випасаючи самих себе; це — безводні хмари, гнані вітрами, безплідні осінні дерева, двічі по­мерлі й вирвані з корінням, 13 бурхливі морські хвилі, які піняться власним соромом, блу­ка­ючі зорі, для яких навіки збе­рі­га­єть­ся морок темряви.
14 Про них пророкував Єнох, сьо­мий від Адама, кажучи: Ось при­й­шов Господь з десятками тисяч сво­їх святих [ангелів], 15 щоб учинити суд над усіма й зви­нуватити кожну душу в усіх вчи­нках їхньої безбожності, які во­ни безбожно накоїли, і за всі жор­сто­кі [слова], які говорили про­ти Ньо­го безбожні грішники! 16 Це ті, які ремствують, нарі­ка­ють на долю, ходять за своїми по­жад­ли­востями, а їхні уста говорять зухва­ле; вони підлещуються задля ко­ристі.
17 А ви, улюблені, пам’ятайте слова, які раніше сказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, 18 котрі звіщали вам: Останнім ча­сом будуть кепкуни, які ходити­муть за своїми безбожними пожа­дан­­нями. 19 Це ті, які порушують єдність; во­ни душевні, а Духа не мають.
20 Ви ж, улюблені, збудовуйте себе вашою найсвятішою вірою, мо­літься у Святому Дусі. 21 Зберігайте себе в Божій любо­ві, очікуючи милості нашого Госпо­да Ісуса Христа для вічного жит­тя, 22 та будьте милосердними до тих, хто вагається! 23 Інших спасайте, вириваючи з вогню, а ще до інших будьте мило­сер­дними зі страхом, відчувайте ненависть на­віть до одягу, опоганеного тілом.
24 А Тому, хто може зберегти вас від падіння і поставити перед своєю славою непорочними в ра­дості, — 25 єдиному Богові, нашому Спа­си­телеві, через Господа нашого Ісуса Христа, — слава, велич, сила та вла­да раніше всякого віку, і нині, й на всі віки! Амінь.

Євангеліє
Лк 23, 1-34. 44-56

1 І встали всі вони, й повели Його до Пилата. 2 Почали Його звинувачувати, ка­жучи: «Ми знайшли цього, який бун­тує наш народ, забороняє дава­ти кесареві данину і каже, що Він — сам Христос, Цар». 3 Пилат запитав Його, кажучи: «Ти є Цар юдеїв?» А Він у відповідь ска­зав йому: «Ти кажеш». 4 Пилат же сказав первосвя­ще­нни­­кам і юрбі: «Жодної вини я не зна­ходжу в цій людині». 5 Та вони ще наполегливіше твер­дили, кажучи, що Він під­бурює на­род, навчає по всій Юдеї, почи­на­ючи з Галілеї і аж сюди.
6 Пилат, почувши це, запитав, чи Він галілеянин. 7 Переконавшись, що Він з під­владних Ірода, відіслав Його до Іро­да, який тими днями перебував у Єрусалимі.
8 Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув багато про Нього і сподівався побачити від Нього якесь знамення. 9 Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав. 10 Первосвященники та книж­ни­ки стояли, завзято обвинувачуючи Його. 11 Ірод зі своїми воїнами, при­ни­зивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пи­ла­­та. 12 Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони во­ро­гували між собою.
13 Пилат, покликавши первосвя­щенників, начальників та людей, 14 сказав їм: «Привели ви мені цю людину як того, хто підбурює на­род. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у цій людині жодної про­вини з того, в чому її обвину­ва­чуєте. 15 Так само й Ірод, який повернув Йо­го нам. Отже, нічого вартого смер­­­ті Він не зробив; 16 тож, покаравши Його, відпу­щу. 17 [Треба ж було йому щосвята від­пускати їм когось одного]. 18 Та вони всі разом закричали, вигукуючи: «Візьми цього, а від­пус­ти нам Варавву!» 19 Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство.
20 А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них. 21 Та вони кричали, вигукуючи: «Розіпни, розіпни Його!» 22 Тож він утретє сказав їм: «Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смер­ті не знайшов я в Ньому. Я по­караю Його й відпущу». 23 Однак вони наполягали гучни­ми голосами, вимагали Його розі­п’я­ти, і голоси їхні перемогли. 24 І Пилат присудив згідно з їхні­ми вимогами: 25 відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був по­саджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.
26 І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який йшов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест. 27 Ішла ж за Ним велика юрба на­роду та жінки, які голосили й опла­ку­­вали Його. 28 Повернувшись до них, Ісус ска­­зав: «Дочки єрусалимські, не плач­те за Мною, краще плачте за со­бою та за своїми дітьми, 29 бо ось настають дні, коли ска­жуть: “Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не году­ва­ли!
30 Тоді почнуть казати горам: “Упа­діть на нас!” — і горбам: “По­крийте нас!”
31 Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?»
32 І вели з Ним на страту також ін­­ших двох злочинців.
33 І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного пра­во­руч, а другого — ліворуч.
34 Ісус говорив: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять».
А ті, які ділили Його одяг, кидали же­реб.
44 І коли настала шоста година, на­ступила темрява по всій землі — до дев’ятої години; 45 померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє. 46 Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: «Отче, у Твої руки передаю свій дух!» Сказавши це, Він віддав духа.
47 Побачивши те, що сталося, сот­­ник прославив Бога, промо­вля­ючи: «Справді, праведний був цей чо­ловік!» 48 Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й вер­талися. 49 На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галілеї.
50 Один чоловік, на ім’я Йосиф, з юдейського міста Ариматеї, який був радником, людина добра й пра­ведна, — той, хто не пристав до ради та до їхньої справи, — 51 і  який очікував Божого Цар­ства, 52 підійшовши до Пилата, він попросив тіло Ісуса; 53 знявши його, він обгорнув по­лотном і поклав у висічену гроб­ницю, де ще ніколи ніхто не лежав. 54 Була п’ятниця, і надходила су­бота. 55 А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галілеї, — побачили гріб і як було покладене Йо­го тіло. 56 Повернувшись, вони приго­ту­вали пахощі та миро, а в суботу спо­чивали, згідно із заповіддю.