Римо-кат.: Понеділок V тижня звичайного
Греко-кат.: Григорія Богослова, архиєп. Царгородського
Римо-католицький календар
Понеділок V тижня звичайного
Перше читання
Бут 1, 1-19
Читання з Книги Буття
На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами.
І сказав Бог: «Нехай буде світло!» І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший.
Тоді сказав Бог: «Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод!» І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь – небо. І був вечір і був ранок – день другий.
Тоді сказав Бог: «Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з’явиться суша». І так сталося. І назвав Бог сушу – земля, а збір вод назвав морями.
І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: «Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі». І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок – день третій.
Тоді сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі й нехай вони будуть знаками для пір року, для днів і років; нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю». І так сталося. І зробив Бог два великі світила: світило більше – правити днем, а світило менше – правити ніччю, і зорі. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю, та правити днем і ніччю і відділяти світло від темряви. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок – день четвертий.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 104(103), 1-2а. 5-6. 10 і 12. 24 і 35в (П.: пор. 31б)
Господь радіє тим, що сотворив Він
Благослови, душе моя, Господа! *
Господи, Боже мій, великий єси вельми!
Ти одягнувсь величчю й красою, *
Ти світлом, наче ризою, покрився.
Ти заснував землю на її підвалинах – *
не захитається по віки вічні.
Безоднею, немов одежею, покрив її, *
понад горами стали води.
Джерела посилаєш у ріки, *
які течуть проміж горами.
Над ними кублиться небесне птаство, *
з-поміж гілляк дає свій голос.
Яка їх, твоїх діл, Господи, сила! *
У мудрости усе Ти створив, –
повна земля твоїх створінь. *
Благослови, душе моя, Господа!
Спів перед Євангелієм
Мт 4, 23
Алілуя, алілуя, алілуя
Ісус звіщав Добру Новину про царство
і вигоював всяку хворобу в народі.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 6, 53-56
+ Слова Євангелія від святого Марка
Ісус та Його учні, перепливши, прибули в землю Генезаретську й причалили.
А коли вийшли з човна, люди зараз же Його впізнали і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що Він перебуває. І куди Він тільки приходив, – у села чи міста, чи в слободи, – клали на майданах хворих і просили Його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкався Його, ставав здоровий.
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
Григорія Богослова, архиєп. Царгородського
Ап. – 1 Пт. 59 зач.; 2, 21-3, 9
21. Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами; 22. той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося, 23. хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо; 24. він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, – ми, що його синяками зцілились. 25. Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.
1. Так само ви, жінки, коріться своїм чоловікам, щоб, навіть якщо деякі й не вірять слову, були поводженням жінок позискані без слова, 2. коли побачать ваше життя у чистоті й повазі. 3. Нехай ваша окраса буде не зовнішня – заплітання волосся, накладання золотих обручок чи прибирання в шати, 4. але в середині людського серця, в нетлінності душі, лагідної та мовчазної: це многоцінне перед Богом. 5. Бо колись і святі жінки, які надіялися на Бога, себе приоздоблювали, корившися своїм чоловікам, 6. як от Сара слухала Авраама, «паном» його звала; ви ж її діти, коли добре чините і не лякаєтеся жадних застрашувань. 7. Ви, чоловіки, живіть розумно разом з вашими жінками, як з істотами, що від вас слабші, віддаючи їм належну шану як співспадкоємцям благодаті життя, – тим ваші молитви не втрачатимуть на силі. 8. Нарешті, всі ви будьте однієї думки, співчутливі, братолюбні, милосердні, смиренні. 9. Не платіть злом за зло чи лайкою за лайку, а, навпаки, благословляйте, бо ви на те покликані, щоб успадкувати благословення.
Єв. – Мр. 54 зач.; 12, 13-17.
13. Послали до нього декого з фарисеїв та іродіян, щоб його впіймати на слові. 14. Прийшли ті й кажуть до нього: «Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу. Отож, чи личить давати данину кесареві, чи ні? Давати, чи не давати?» 15. Він же, знавши їхнє лукавство, сказав їм: «Чого мене спокушаєте? Принесіть мені динарій, щоб я бачив.» 16. Вони й принесли. І каже їм: «Чий це образ і напис?» – «Кесарів», – ті йому відповідають. 17. Тоді Ісус промовив до них: «Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові – що Боже.» І вони дивувались йому.
Св. – Ап. – 1 Кор. 151 зач.; 12, 7 – 11.
7. Кожному дається виявлення Духа на спільну користь. 8. Одному бо дається через Духа слово мудрости; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання; 9. іншому віра у тім самім Дусі; іншому дар зцілення у тім єдинім Дусі; 10. іншому сила творити чуда; іншому дар пророкування; іншому розпізнавання духів, іншому різні мови, іншому ж тлумачення мов. 11. А все це чинить один і той же Дух, що розподілює кожному, як він хоче.
Єв. – Йо. 36 зач.; 10, 9 – 16
9. Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько! 10. Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали. 11. Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе. 12. Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, – бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує. 13. Бо він – наймит і не турбується вівцями. 14. Я ж – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають. 15. Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець. 16. Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, – і буде одне стадо й один пастир!
фінансово.
Щиро дякуємо!
