Римо-кат.: Святого Петра Даміані
(довільний спомин)
Греко-кат.: влкмч. Теодора Стратилата
прор. Захарії Серповидця
Римо-католицький календар
Святого Петра Даміані
(довільний спомин)
Перше читання
Сир 1, 1-10
Початок Книги Сираха
Всяка премудрість – від Господа, з Ним же вона і повіки.
В морі пісочки, краплі дощу і вічности днини – хто порахує? Висоти небесні, земну широчінь і глибини безодні – хто дослідить?
Перед усіма речами створено мудрість, і розважливий розум – від віку.
Корінь мудрости – кому Він відкрився? І наміри її потаємні – хто про них знає?
Спізнання мудрости – кому об’явилось? І хто її досвід збагнув багатющий?
Єдиний мудрий, страшний вельми, що возсідає на престолі своєму.
Господь сам утворив її, і уздрів, і перелічив її, і розлив її над усіма ділами своїми, над усяким тілом, із щедроти своєї, та й надав її тим, які люблять Його.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 93(92), 1. 2 і 5бв (П.: пор. 1а)
Господь царює, повен маєстату.
Господь царює, Він одягнувсь у велич; *
вдягнувсь Господь, потугою підперезався.
І світ стоїть твердо, *
не похитнеться.
Твердо стоїть престол твій з давніх давен, *
Ти єси споконвіку.
Твої свідоцтва вельми вірні; *
Домові твоєму личить святість.
Спів перед Євангелієм
Пор. 2 Тим 1, 10б
Алілуя, алілуя, алілуя
Наш Спаситель Ісус Христос смерть знищив,
і освітлив життя і нетлінння Євангелією.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 9, 14-29
+ Слова Євангелія від святого Марка
Коли Ісус з Петром, Яковом і Йоаном зійшов з гори і прийшов до учнів, побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися з ними. Скоро ввесь народ Його уздрів, то дивом великим здивувався і, бігши до Нього, заходився Його вітати. А Він спитав їх: «Про що сперечаєтеся з ними?»
І відказав Йому один з народу: «Учителю, привів я до Тебе сина мого, що має німого духа, і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє. Просив я учнів Твоїх, щоб його вигнали, та не змогли».
Він же у відповідь каже їм: «О роде невірний! Доки Я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до Мене». І привели його до Нього. Скоро дух угледів Його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися.
Спитав же його батька: «Скільки часу, як це йому сталося?»
«З дитинства», – відповів той.
«І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним».
Ісус же каже йому: «Щодо того – якщо можеш – то все можливе тому, хто вірує».
І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: «Вірую, поможи моєму невірству!»
Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: «Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього». І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: «Вмер він». Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав.
Коли ж увійшов у дім, то учні його питали Його насамоті: «Чому ми не могли його вигнати?» Він відповів їм: «Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом».
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
влкмч. Теодора Стратилата
прор. Захарії Серповидця
Ап. – 1 Йо. 71 зач.; 2, 18-3, 10.
18. Дітоньки, остання це година! І як ви чули, що має прийти антихрист, а тепер багато антихристів постало, то з цього пізнаємо, що остання година настала. 19. З-поміж нас вийшли, але з-між нас не були, – бо коли б з-між нас були, були б зосталися з нами, – лише щоб виявилося, що не всі вони від нас. 20. Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте. 21. Я вам писав не тому, що ви не знаєте правди, а тому, що ви її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди. 22. Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус є Христос? Він – антихрист, що відрікається Отця і Сина. 23. Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має й Отця. 24. Те, що ви чули спочатку, нехай у вас перебуває. Якщо у вас буде перебувати те, що ви спочатку чули, то й ви будете в Сині і в Отці перебувати. 25. Ось та обітниця, яку він сам обіцяв вам: життя вічне. 26. Це я вам написав про тих, що вводять вас в оману. 27. А помазання, що ви від нього прийняли, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хтось навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно і правдиве, і необманне. Так, як воно вас навчило, перебувайте в ньому. 28. Отож, дітоньки, перебувайте в ньому, щоб, як з’явиться, ми мали довір’я і не осоромилися перед ним під час його приходу. 29. Коли ви знаєте, що він праведний, то знайте теж, що всякий, хто чинить справедливість, від нього народився. 1. Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними. І тому світ нас не знає, бо він його не спізнав. 2. Любі! Ми тепер – діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є. 3. І кожен, хто має на нього цю надію, себе очищує, так само, як і він чистий. 4. Кожен, хто чинить гріх, чинить також беззаконня, бо гріх є беззаконня. 5. Ви ж знаєте, що він з’явився, щоб наші гріхи взяти, а гріха в ньому нема. 6. Кожен, хто в ньому перебуває, не грішить. Кожен, хто грішить, його не бачив і його не спізнав. 7. Дітоньки, ніхто нехай не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і він – праведний. 8. Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. 9. Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився. 10. З того виявляються діти Божі й діти дияволові: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого.
Єв. – Мр. 49 зач.; 11, 1-11.
1. Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів, 2. кажучи їм: “Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його. 3. А коли вам хтонебудь скаже: Що то ви робите? – відкажіть: Господь його потребує, – тож негайно відішле його назад сюди. 4. Пішли ті і знайшли осля, прив’язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, – і відв’язали. 5. Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: “Що робите, що ото осля відв’язуєте?” 6. Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено. 7. І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього. 8. А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж – віття, нарізане в полі. 9. Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: “Осанна! 10. Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!” 11. І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію.
фінансово.
Щиро дякуємо!
