Хіба ви від них не вартісніші?

Роздуми над Євангелієм VIIІ звичайної неділі

Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. (Мт 6,24)

Є радянська музична комедія «Труфальдіно із Бергамо» за мотивами п’еси Карло Гольдоні «Слуга двох панів». Сюжет комедії побудовано на намаганні Труфальдіно одночасно услужити двом панам. Карло Гальдоні з цих старань головного героя услужити двом панам вивів достатню кількість кумедних ситуацій. Дійсно, неможливо було б створити цієї комедії, якщо від самого початку вважати, що услужити двом панам можливо.

Ісус Христос в нагірній проповіді звертається до дорослих людей, які знають, що в земному житті немає такого слуги, який би міг услужити двом панам одночасно, це справа неможлива. І зрозуміло, що Ісус цією фразою, наче хоче сказати слухачам: «Ви знаєте, що в земній реальності неможливо служити двом панам одночасно, проте, ви намагаєтесь це робити в духовному житті: служити і Єдиному Богові і божку мамони (багатства)». Святий апостол Павло показує по чому розпізнаємо того, кому служимо: «Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому віддаєте себе за слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха – на смерть, чи то послуху – на праведність?» (Рим 6,16). Згідно слів апостола Павла, кому ми віддаємо себе на послух – того ми і слуги. Тепер маємо себе запитати, кого ми насправді слухаємо в житті? Часто заміть Бога істинного ми слухаємо просто своїх почуттів, емоцій, свого пожадання і захланності, одним словом пристрасті.

Традиція Західної Церкви виокремила сім основних пристрастей. Ці пристрасті, ще називають головними гріхами, а часом, помилково, смертельними гріхами. Варто їх собі пригадати: гординя, скупість, заздрість, надуживання їжі і пиття, гнів, нечистота і лінощі (в східній традиції їх вісім, додається ще «ацедія», що російською можна перекласти як «уныние»). Зневолює нас не саме багатство, а пристрасть до цього багатства.

Часто люди роблять саме цю помилку, коли ототожнюють зло з матеріальним благом (або навпаки – ототожнюють щастя з матеріальним). Часом чую таки вислови: «Гроші – це зло!»

Отож, самі по собі гроші або золото не носять моральних ознак. Вони стають злими, коли ми їх ставимо на місце ідола в своєму серці.

Інша справа – це наша журба про хліб насущний, про те дійсно необхідне для нашого життя. Ці слова Ісуса Христа: «Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?» (Мт 6,26), – які закликають не журитися про найнеобхідніші (хліб, одяг) для життя речі, деякі можуть, знову ж таки помилково, сприймати, як заклик того, щоб взагалі нічого не робити, а манна небесна сама буде падати з неба. Як на мене, в цих словах Господь нас дещо протиставляє тваринам: «Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?», адже ви працюєте, сієте-жнете, то чи Бог, якщо про птахів і лілеї так турбується, то чи ж про вас може забути?…

Натомість маєте вигнати з свого серця надмірну турботу, яка точить його як черв’як точить дерево. Замість надмірної турботи, вкладіть в нього безмежне довір’я Богові, і робіть те, що від вас вимагає сьогоднішній день.

Справді, надмірна журба про своє існування може не тільки заслонити нам важливі справи вічного життя, але й знищити наше життя вже тут на землі…

«Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт 6,33).