Співдружність європейських держав, де мешкає півмільярда людей, продовжує старіти. Середня тривалість життя тут зростає, а дітей європейки народжують все менше. Скоротити дефіцит молодого покоління Євросоюзу може допомогти міграція зі Cхідної Європи та країн Африки. Радіо Свобода поцікавилося проблемами старіння, народжуваності та імміграції у дослідниці демографічних явищ Євросоюзу й професора Льовенського католицького університету Естер Ріцці.
– Щойно оприлюднена доповідь агентства Євростат свідчить, що, за офіційними даними, у Євросоюзі мешкає 32 мільйони іноземців. Про обсяги нелегальної міграції можна тільки здогадуватися. А як цей феномен позначається на загрозливій тенденції старіння серед європейського населення та зменшенні народжуваності у місцевих родинах?
– Великий міграційний наплив – це демографічний феномен, який складно контролювати, вимірювати й прогнозувати. Водночас, саме цей наплив мігрантів якоюсь мірою сприяє тому, що кількість населення у Євросоюзі не зменшується.
– Тим часом, так званий коефіцієнт народжуваності, тобто середня кількість дітей, яких європейська жінка народжує упродовж життя, дуже низький. Лише у Болгарії, Словенії та Чехії останніми роками ці показники дещо зросли. Чим пояснюють цей спад науковці-демографи?
– З одного боку, є країни, такі як Німеччина, де великий відсоток жінок взагалі відмовляється народжувати. Там вважають, що, жінка, яка хоче себе реалізувати, не повинна мати дітей. Існує такий феномен. З іншого боку, є й цілі подружжя, що не поспішають із дітьми, бо їм складно поєднати роботу й батьківські обов’язки. Чимало дослідників називають це «ефектом капіталізму».
– Старіння населення, спад народжуваності та вплив міграції на демографію Євросоюзу часто пов’язують із неграмотною політикою національних урядів у цій сфері. Можливо, слід ухвалити єдину європейську стратегію для збереження рівноваги населення ЄС?
– Європі складно домовитися щодо спільної політики у сфері демографії. Є країни, що більше від інших вражені проблемами відновлення поколінь. З іншого боку, ми нині бачимо, як Північна Африка, так би мовити, «бере штурмом» південні країни Євросоюзу. І для того, щоб це врегулювати, потрібна спільна європейська політика.
– Але існує багато прикладів, що компенсувати нестачу молодих робочих рук вдається саме завдяки міграції. В Італії, наприклад, доволі поширене явище – домашні доглядальниці за людьми похилого віку, що прибули з України, Молдови чи Румунії…
– В Італії справді спостерігається цей цікавий феномен. Заможні італійські родини утримують своїх батьків літнього віку вдома, бо система будинків для літніх людей там розвинена гірше. За ними й доглядають жінки з держав Східної Європи, що покинули свої родини і дітей, щоб працювати в Італії. І це яскравий приклад того, як італійське суспільство адаптується.
– Але ж з іншого боку кордонів залишилися сім’ї без дружин, матерів, які також повинні адаптуватися. Через міграцію такі держави як Україна також постали перед серйозною демографічною загрозою…
– Країни на європейському континенті справді, так би мовити, «рухаються на різних швидкостях». Після падіння Берлінського муру держави Східної Європи пережили серйозну кризу. Насамперед, спроможність народжувати серед жінок та чоловіків помітно зменшилась. З іншого боку, величезна міграція. Проблеми східноєвропейських країн, зокрема, вплив міграції молодих людей на дітей та їхні сім’ї – це тема, яку ще слід вивчити.
Віталій Єреміца, Радіо Свобода