Радість Воскресіння

Роздуми до Слова Божого на Великодню неділю

Воскресіння є настільки приголомшливим фактом, настільки здається нереальним, що дивлячись на воскреслого Ісуса не можемо Його розпізнати. Потрібні були на початку Ангели, щоб пояснити жінкам, що відбулось те, що було заповідане, що Христос воскрес.

Марія Магдалена, вірить більше своєму горю, що втратила улюбленого Вчителя, ніж тому що бачить і тому на початку розмовляючи з Ісусом, думає, що це садівник. Лише після того як Марія вдруге почула своє ім’я промовлене Спасителем, вона розпізнає Його (див. Йн 20, 13-16). Для Апостолів потрібна була Магдалена, щоб був час на пробудження їхньої віри, поки вони, Петро і Йоан, будуть бігти до гробу (див. Йн 20, 1-9). Для двох учнів, що йшли до Емаусу Ісус об’являється спочатку як незнайомий супутник, щоб пояснити їм Писання і знову ж таки чекає поки пробудиться їхня віра (див. Лк 24, 15 і нн). Ми настільки заглибились в земне існування, що воскресіння нам здається занадто нереальним. Наш дух, наше серце охололе, не може відразу прийняти істину про Воскресіння Христове, і тому треба його наново розпалювати, як це зробив Ісус учням, що йшли до Емаусу (див. Лк 24, 32).

Христос воскрес для того, щоб наповнити нас радістю перемоги над смертю і надією вічного життя, проте для людини це дуже часто не становить причину радості, оскільки занадто закорінені ми є в земному існуванні.

Радість воскресіння є основою християнської віри настільки, що, як говорить св. Апостол Павло, якби Христос не воскрес, даремна була б наша віра (пор. 1 Кор 15, 17-20).

Ми повинні собі усвідомити, що як християни ми ще не живемо цією радістю воскресіння, бо інакше чому в нас стільки смутку, нарікань?

До святого Серафіма Саровського приходили різні люди, але кожного він вітав словами: «Христос воскрес, радосте моя!», тоді навіть, якщо людина була дуже засмучена чи пригнічена все ж таки не могла не посміхнутися.

Гадаю, що ми, як християни, повинні так само вірити і променіти радістю христового воскресіння.

Христос воскрес!..