Римо-кат.: Середа IVтижня Великодня
Греко-кат.: Переполовення П’ятдесятниці
славної мчц. Ірини
прп. Никифора, ігумена монастиря Мидікійського
Римо-католицький календар
Середа IVтижня Великодня
Перше читання
Ді 12, 24 – 13, 5а
Читання з Діянь Апостолів
Слово Боже росло і множилося. Варнава ж та Савло, виконавши службу й узявши з собою Йоана, прозваного Марком, повернулися з Єрусалиму.
Були ж в Антіохії, у Церкві, що там була, пророки й учителі як ось: Варнава, Симон, прозваний Ніґер, Лукій Киренейський, Манаен, вихований з Іродом тетрархом, і Савло.
Якось одного разу, коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий промовив: «Відлучіть мені Варнаву і Савла на діло, до якого Я їх покликав». Тоді вони, попостивши й помолившися, поклали на них руки і відпустили.
Ті ж, вислані Святим Духом, прибули в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру. Прибувши в Саламіну, почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 67(66), 2-3. 4-5. 6 і 8 (П.: пор. 4)
Хай всі народи славлять Тебе, Боже
Нехай Бог змилосердиться над нами й благословить нас;
нехай засяє лице Його над нами,
щоб знали на землі Його дорогу,
між усіма народами Його спасіння.
Нехай народи Тебе прославляють, Боже,
хай прославляють Тебе всі народи.
Нехай радіють племена й веселяться,
Ти бо правиш народами по правді
і племенами на землі керуєш.
Нехай народи Тебе прославляють, Боже,
хай прославляють Тебе всі народи.
Хай Бог благословить нас,
і хай усі краї землі Його бояться!
Спів перед Євангелієм
Йн 8, 12б
Алілуя, алілуя, алілуя
Я – світло світу
Хто йде за Мною, матиме світло життя.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Йн 12, 44-50
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Ісус заговорив на ввесь голос:
«Хто вірує в Мене – вірує не в Мене, а в Того, хто послав Мене. І хто Мене бачить, той бачить Того, хто послав Мене.
Я – світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в Мене вірує, не перебував у темряві. Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, Я його не суджу, бо Я прийшов не судити світ, а спасти світ. Хто Мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке Я вирік, судитиме його дня останнього. Бо не від себе вирікав Я: Отець, який послав Мене, дав Мені заповідь, що Мені казати і що промовляти. І Я знаю, що заповідь Його – життя вічне. Те, отже, що Я кажу, кажу так, як Отець повідав Мені».
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
Переполовення П’ятдесятниці
славної мчц. Ірини
прп. Никифора, ігумена монастиря Мидікійського
Ряд.: Ап. – Ді. 34 зач.; 14, 6-18
6. вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські, Лістру та Дербу й околицю, 7. і там звіщали Євангелію. 8. У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. 9. Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися, 10. сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити. 11. Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас.» 12. І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові. 13. І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву. 14. Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи: 15. «Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них, 16. який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами, 17. хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!» 18. Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.
Єв. – Йо. 26 зач.; 7, 14-30
14. А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати. 15. І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.» 16. А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене. 17. Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе. 18. Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому. 19. Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?» 20. Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?» 21. А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь. 22. Тим то дав вам Мойсей обрізання, – воно й не від Мойсея, лише від предків, – і ви обрізуєте чоловіка в суботу. 23. Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, – ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив! 24. Не судіте з вигляду зовнішнього – судіте справедливим судом!» 25. Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити? 26. Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос? 27. Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.» 28. Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, – а того ви не знаєте. 29. Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.» 30. Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього – не настала бо ще його година.
фінансово.
Щиро дякуємо!
