Божа воля чи моя?

Роздуми над Словом Божим на четвер XII звичайного тижня, рік І

Ще перед економічною кризою, коли легко можна було отримати кредит на будь-що, можна було не чекати довго на омріяне авто чи якусь сучасну комп’ютерну техніку.  Її можна було отримати майже відразу: лише оформив кредит і ти є власником мрії. Спокуса такої швидкої ефективності проникла в різні сфери життя також завдяки технологіям. Справді, технології можуть полегшити життя, і це добре. Однак захоплюючись технологіями, людина неодноразово забуває про Божий закон, а просто думає про те, чого вона хоче і як це отримати. Так є, наприклад, з поширеною зараз технологією штучного запліднення (так звана in vitro). Не так давно по українському телебаченню транслювали ток-шоу саме з цього приводу. В телевізійній студії з одного боку сиділи лікарі, що роблять операції з запліднення і мати з донькою, яка народилася саме завдяки цьому методу. З іншого боку сиділи представники різних церков. Католицький священник говорив про те, що цей метод не згідний з Божим законом, оскільки більшість запліднених ембріонів гине, а жінка, що сиділа навпроти, дякувала Богу за отриману завдяки in vitro дочку. Її не цікавили аргументи священника, її не турбувало, що для того, аби народилась ця дівчина, інші людські істоти повинні були загинути. Вона тішилась, що отримала те, чого хотіла… Людині дуже легко  сплутати своє прагнення з волею Божою і дуже часто людина саме в цьому може помилятися. Проте ціна цієї помилки занадто трагічна, щоб з нею не рахуватися — втрата вічного життя…

Коли ми молимось «Отче наш», ми не просимо, щоб виконалась наша воля, але просимо, щоб ми вміли прийняти Божу волю і виконати її у своєму житті: «нехай буде Твоя воля як на небі, так і на землі». Адже Ісус ясно сказав: «Не кожний, хто каже Мені: “Господи, Господи!” — увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, який на небесах» (Мт 7, 21).