Заздрість, яка вбиває

Роздуми над Божим Словом на понеділок ХХІІІ звичайного тижня, рік І

«А вони сповнилися люттю і змовлялися один з одним, що б це зробити з Ісусом» (Лк 6, 11).

Книжники та фарисеї наглядають за Ісусом Христом, чи не зцілить Він хворого в суботу. Вони не дивляться на те, що людині робиться добро, але дивляться чи Він не порушить суботи. Ісус Христос досконало виконує Божий Закон, а його суть міститься, перед усім, у двох заповідях: любові до Бога і любові до ближнього (див. Втор 6,5 і Лев 19, 34). Христос прийшов, щоб повернути вічне життя людині (пор. Йн 11, 25).

Противником спасіння людини та її життя є лише диявол. Як пишеться в книзі Мудрості: «Бог же створив безсмертною людину і вчинив її за образом власної природи. А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, скуштують її ті, що йому належать» (Мудр 2, 23-24). За що ж фарисеї бажають вбити Ісуса Христа? За те саме, за що Каїн вбив Авеля — через заздрість. Зло, яке в нас залишилось в наслідок первородного гріха, схиляє нас до заздрості. Заздрість — це хвороба очей душі, це гріх, коли в щасті іншої людини  вбачається зло для себе.

Напевно також не добре, коли егоїстичні люди не вміють ділитися з іншими — але чи такі люди насправді щасливі? І чи варто заздрити такому «щастю»?

Коли ж йдеться про Ісуса, то ми бачимо, що Він прийшов поділитися своїм щастям і радістю, якого в нас ніхто і ніколи не зможе забрати (пор. Йн 15, 11). Він бажає, щоб ми були щасливі, і то вічно. В Ньому немає жодного егоїзму, але фарисеї та книжники бажають Його вбити тільки через власну заздрість.

Просімо ж Господа, щоб наповнив нас радістю Святого Духа, яка є прекрасними ліками на нашу заздрість.