Останній крик моди пророка?

Роздуми над Словом Божим на ІІ Неділю Адвенту, рік Б

“ Це не останній крик пророцької моди, і навіть не кулінарні вподобання пророків, лише — духовний символ

Все життя пророка є пророцтвом: те, чого він навчає, а також і спосіб його життя. Саме таким було життя Предтечі Йоана Хрестителя. Перш ніж Син Божий з’явився зі Словом Життя на дорогах Галілеї, в Юдейській пустелі з’явився Пророк, який вже усім своїм виглядом заохочував до покаяння.
Ось як описує його вигляд св. Марко: Йоан був одягнений в одяг з верблюжої шерсті, мав шкіряний пояс на стегнах своїх і їв сарану та дикий мед. Тут не йдеться ні про останній крик пророцької моди, ні про кулінарні вподобання пророків, а лише про певний важливий духовний символ.

Одяг на сторінках Святого Писання — це символ достоїнства і гідності, знак милосердя і опіки. Вперше згадку про одяг ми зустрічаємо у 3-ому розділі Книги Буття, де говориться, що Господь одягнув Адама і Єву в звірині шкіри: Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх (Бут 3, 21). Який величний прояв Божого Милосердя — одягати грішника, щоб приховати його наготу перед створінням.

Йоан Хреститель був одягненим в одяг з верблюжої шерсті і був підперезаний ременем. Верблюд, згідно з Книгою Левіт 11, 4, належав до нечистих тварин, яких не можна було споживати в їжу. Такий одяг міг закликати лише до одного — до життя в правді.
Така є правда про нас: Усі ми согрішили і позбавленні слави Божої (Рим 3, 23). Цю гіркоту ми часто намагаємося прикрити різними шатами. Зодягаємось в «розумний вигляд», «впевненість», «гордість», робимо вигляд, що ми контролюємо наше життя, на всьому знаємось і все розуміємо. Накидаємо на себе одежу «духовного багатства», «набожності», різних амбіцій, обмотуємось прагненнями усе усім довести, а перш за все — собі самим.

Слово Боже на ІІ Неділю Адвенту запрошує мене до постави смирення і правди. Не мусимо вдягати на себе волосяницю чи якусь шкіру. Достатньо виявити правду про себе в променях, які проникають крізь ґрати сповідальниці, щоб Господь увійшов до мого серця і сам приготував собі помешкання у ньому.