Змагання Пресвятої Трійці

Роздуми до Слова Божого на  XІХ звичайну неділю, рік Б

З дитинства пригадую одну «богословську» проблему, яка свого часу турбувала моє дитяче серце: коли я молюся до Ісуса Христа, то чи Отець, випадково, не ображається?! Або чи не занадто багато часу я приділяю Святому Духові, а Отцю і Сину менше?! Тоді я ще не знав, що таке «перихореза» — взаємопроникання і співіснування Трьох Божих Осіб.

Думаю, що до сьогоднішнього дня до кінця не можу уявити, які відносини царюють у Пресвятій Трійці, які будуть моєю участю (щиро на це надіюсь).

Досвід любові Отця дуже тісно пов’язаний з досвідом синівства. Отець притягує усіх до Сина, натомість Син веде усіх до Отця. Слово притягує (хелко) має цікавий відтінок: може означати «тягнути», «притягувати», «тягнути когось силоміць». Форма аористу, в якій це слово вжито в самому тексті, показує унікальність цієї дії. Лише Отець так може приводити до Сина.

Яка ж велика має бути любов у Трійці, що кожен прагне привести до Кожного! Так, наче «змагаються» у тому, щоб познайомити з Іншою Особою. Отець не заздрить, щоби хтось прийшов до Сина, а навпаки, сам до Нього притягує. Син не боїться віддавати усе Отцю.

Духу Божий, дай нам пізнати таку Любов!