Що спонукає атеїстів об’єднуватися у «церкву»?

У Північному Лондоні діє незвичайна установа – «церква атеїстів». Вона користується шаленою популярністю у тих, хто не вірить у Бога. Суботні збори, що проводяться у цій «церкві» – це зібрання тих, хто перебуває поза релігією.

У приміщенні десакралізованої церкви зібралося близько 300 людей, щоб вознести хвалу суботньому ранку. Замість релігійних гімнів вони співають композиції Стіві Вандера й «Квін». Потім слухають уривки з «Аліси у Задзеркаллі» і лекцію доктора фізичних наук Гаррі Кліффа, присвячену антиматерії.

Це чимось нагадує комедійну виставу. Ведучі Сандерсон Джонс і його партнерка Піппа Еванс сиплють жартами і заводять публіку, як професійні гумористи – ким вони, власне, і є. Але говорять і про серйозне.

Аудиторія – переважно білі молоді представники середнього класу – захоплена тим, що відбувається. Багато хто зізнається, що прийшли, бо після того, як вийшли із християнства, відчували в суботній ранок якусь порожнечу. І лише кілька назвали себе активними атеїстами.

«Це гарний привід зібратися і перейнятися духом спільноти без релігійних моментів, – вважає відвідувач Джесс Бонем. – Це не церква, а зібрання нерелігійних людей».

Інша відвідувачка, Гінтаре Караліте, каже: «Я думаю, людям потрібне відчуття приналежності до спільноти, бо в наш час усі дуже роз’єднані, кожен живе сам собою. Відчути себе частиною чогось, бути до чогось причетним – ось чого ми всі прагнемо».

За даними останнього перепису, кількість людей, які називають себе «нерелігійними», у Англії та Уельсі зросла з 2001 року більш ніж на шість мільйонів – до 14,1 мільйона людей. Нині ці нації є найменш релігійними в західному світі.

Дехто з відвідувачів Суботніх зборів побоюється того, що атеїзм сам може перетворитися на релігійний рух – з власною етичною системою і самопризначеним духовенством.

Суботні збори атеїстів зібрали більше людей, ніж євангельська Церква святих Юди Тадея і Павла, розташована по сусідству. Суботнього ранку тут зібралося 30 лише вірян – слухати Біблію та співати гімни.

Але єпископ Гаррісон, що проповідує вже 30 років, каже, що не бачить у нових сусідах загрози, і впевнено передрікає, що їхні духовні пошуки врешті-решт приведуть їх до Бога.

«Треба ж їм звідкись почати», – вважає він.

За матеріалами: ВВС