Що Святе Письмо говорить про розлучення?

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю VII звичайного тижня, рік І

Мк 10, 1-12

Цей уривок дуже важливий для католицького розуміння нерозривності подружжя.

Головним текстом, на який спираються противники такого розуміння (наприклад брати-протестанти), є фрагмент із Євангелія від Матея 5, 31-32: «Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, — хіба у випадку розпусти, — той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб». На перший погляд, слова «хіба у випадку розпусти» допускають розлучення у разі подружньої зради. Але текст тут говорить не про подружню зраду, а про певного роду відносини, описані грецьким словом порнея, які означають не-Божі сексуальні стосунки між людьми та роблять неможливим укладення шлюбу між ними. Щобільше: у самому тексті перелюб показаний як наслідок розлучення, а не його причина: «Хто відпускає свою жінку, — хіба у випадку розпусти, — той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб…»

“ Припис розлучення не був передбачений Богом від початку

Окрім цього, старозавітний припис розлучення не був передбачений Богом від початку, а тільки впроваджений, щоб оберігати жінку від сваволі чоловіка.

Існує ще один — на мою думку незаперечний — доказ нерозривності шлюбу навіть у разі зради: відносини Бога та Ізрáїля, а також Христа і Церкви. У Святому Письмі вони виражені в образі  подружжя (пор. Іс 52; Еф 5) і попри невірність Божого Народу Бог ніколи з ним не розлучився. І ніколи не розлучиться з Церквою.