Стара мудра кішка лежала на травичці й грілася на сонечку. Як ось, повз неї пробігло маленьке прудке кошеня. Воно перевертом прокотилося повз кішку, потім жваво підскочило й знову почало бігати по колу.
— Що ти робиш? — ліниво поцікавилася кішка.
— Я намагаюся упіймати свого хвоста! — засапано відповіло кошеня.
— Але навіщо? — засміялася кішка.
— Мені сказали, що хвіст — моє щастя. Якщо я спіймаю свого хвоста, то спіймаю й своє щастя. Через це й бігаю за ним уже третій день. Але він весь час вислизає від мене.
Стара кішка всміхнулася так, як це вміють тільки старі кішки, й промовила:
— Коли я була молода, мені теж сказали, що у моєму хвості — моє щастя. Я багато днів бігала за ним, намагаючись упіймати. Я не їла, не пила, а тільки бігала за своїм хвостом. Падала без сил, підводилася й знову намагалася упіймати свого хвоста. Якоїсь миті я втратила надію й пішла світ за очі. І знаєш, що я раптом помітила?
— Що? — здивовано запитало кошеня.
— Я помітила, що хоч би куди я йшла, мій хвіст усюди йде за мною. За щастям не потрібно бігати. Треба обрати свій шлях — і щастя йтиме разом із тобою.
За матеріалами: Kitty Campus
фінансово.
Щиро дякуємо!
