Греко-католицький календар:
Введення у храм Пресвятої Богородиці і Вседіви Марії
Ап. – Еф. 224 зач.; 4, 1-6.
1 Отож, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано, 2 в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, 3 стараючися зберігати єдність духа зв’язком миру. 4 Одне бо тіло, один дух, айв одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. 5 Один Господь, одна віра, одне хрищення. 6 Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх.
Єв. – Лк. 53 зач.; 10, 25-37.
25. І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: “Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?” 26. А Ісус мовив до нього: “В законі що написано? Як там читаєш?” 27. Озвався той і каже: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.” 28. “Ти добре відповів”, сказав (Ісус), “роби це й будеш жити.” 29. Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: “А хто мій ближній?” 30. Мовив тоді Ісус, кажучи: “Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого. 31. Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо. 32. Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо. 33. Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився. 34. Він приступив до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним. 35. На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся. 36. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?” 37. Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя.” Тоді Ісус сказав до нього: “Іди і ти роби так само.”
Ап. – Євр. 320 зач.; 9, 1-7.
1. Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну. 2. Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе». 3. За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих», 4. із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту. 5. А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно. 6. І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби, 7. в другий – раз на рік – лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини.
Єв. – Лк. 54 зач.; 10, 38-42; 11, 27-28.
38. Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. 39. Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” 41. Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42. одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” 27. Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” 28. А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”
Роздуми до свята Введення у храм Пресвятої Богородиці і Вседіви Марії
фінансово.
Щиро дякуємо!
