Творіння Дена Брауна, подобається це комусь чи ні, є найпопулярнішими творами останніх років. Залишаю без коментарів чутки про масонське замовлення творінь Брауна, нібито направлене на дискредитацію Ватикану, і той чорний піар, що його мимоволі зробила Церква, коли накинулась з критикою на «Код Леонардо да Вінчі». Ще не затихли пристрасті навколо одного фільму, як на екрани вийшов новий претендент на сенсацію 2009 року — фільм «Ангели і демони» – екранізація чергового твору Брауна.
Що можна сказати про цю стрічку?
Світова прем'єра «Ангели і демони» була оголошена на 13 травня. Не буду забобонно пов'язувати прем'єру зі знаковим для католиків днем об'явлення Богородиці у Фатімі, що передрікала світові потрясіння ХХ століття (і не тільки). І тим більше, не буду звертати увагу на символіку числа «13».
Про сюжет фільму
Суть: багатовікова боротьба науки та віри закінчується примиренням. Історик Роберт Ленгдон, викладач з Гарварду, знавець символів, терміново викликається у Женевський центр ядерних досліджень. Цей професор має розібратися у символі, випаленому на тілі фізика-священика (автора проекту коллайдера), якого вбили після успішного запуску андронного коллайдера, що дав можливість створювати частку антиматерії. Розгадка символу, випаленого на вбитому тілі священика, повинна допомогти знайти вбивцю і викрадену колбочку з антиматерією, яка загрожує знищити увесь світ (матерію). З символу Ленгдон впізнає, що вбивство — справа рук ілюмінатів, таємної антикатолицької організації, яка виникла в XVI столітті, і до якої, згідно сюжету, належав Галілей. За книгами Галілея та знаками статуй і малюнків у Ватикані та Римі Ленгдон разом з групою помічників знаходить криївку ілюмінатів прямісінько біля стін Ватикану. Там же мала вибухнути захована бомба (колбочка з антиматерією), щоби знищити Ватикан і зібраних там на конклав після смерті папи кардиналів (мовляв, це знищить Церкву). Зібраних кардиналів, Апостольську столицю і Рим вдається врятувати, розкривши змову ілюмінатів, які переховувались серед працівників Ватикану. Фільм закінчується хеппі-ендом: вибором нового Папи та уроком для вчених — бути надалі більш обережними і співпрацювати з Ватиканом.
Що вийшло?
Звичайна фантастика. Автори і книги, і фільму вміють гарно зіграти на неосвіченості читача і глядача, змішуючи факти з вигадкою (фішка Брауна). Маса пізнавальних моментів, перемішаних з маніпуляцією та стереотипами стосовно Ватикану, робить сюжет досить цікавим. Але суть сильно постраждала. Отже, це просто цікава фантастика, типу «що би було, якби».
Про що мріяли замовники?
Помітно, що автори намагались зіграти на кількох міфах, що їх найчастіше нав'язується суспільній думці стосовно Ватикану і Церкви. Розглянемо деякі з них.
Міф перший: Ватикан — древній ворог вчених
За фільмом, ілюмінати — спілка вчених, яких переслідує Церква за те, що вони вчені. Ватикан — той, хто жорстоко розправлявся зі вченими і гальмував розвиток науки. Логіка проста: ілюмінат = вчений = рушій прогресу, папство = ворог науки = гальмо прогресу, науковий прогрес = смерть віри. Однак далі автори фільму гарно приховують первинну логіку даного стереотипу (змішуючи факти з фікціями і наводячи спрощення про переслідування Ватиканом вчених протягом історії), пробуючи вибілити заплямоване ними ж папство. Кілька разів у фільмі голосно заявляється про те, що насправді Церква виступала не проти науки, а проти інфантильного ставлення до неї (мовляв, гра з неприборканими силами природи — не справа самодурів-ілюмінатів, це вимагає обережності). Такі заяви направлені на те, щоб пом'якшити церковну критику сюжету. Прослідковується типовий метод Брауна: не лише змішувати фікцію з фактами, але й, граючи стереотипами, ховати брехню в гарну обгортку правдоподібного. Розумний глядач зрозуміє. Простачки, як завжди, підуть за тим, що більш емоційно захоплює. Така логіка, без знання історії, без розуміння складних процесів, перетворює всіх вчених середньовіччя у союз, переслідуваний Церквою, а Ватикан — у головне гальмо науки минулого. Але сучасний Ватикан — поправляють автори сюжету — друг вчених та борець за здоровий глузд.
Міф другий: наука та віра — дві несумісні речі
Згідно задуму автора, віра — це щось нерозумне, незрозуміле, несумісне з наукою. Прояв віри у стрічці показується, як почуття, а не як щось осмислене, раціональне. Логіка стереотипу: віра = емоції, наука = розум. За сюжетом нерозумна віра у середньовіччі переслідувала розумних вчених, а тепер деякі вчені (ілюмінати) вирішили помститись Церкві. А Ватикан, який в минулому переслідував науку, тепер навпаки показаний з позитивного боку.
Повністю відсутня логічна завершеність задуму, втрачається зв'язок. Схоже, що автори фільму грають на емоціях та стереотипах, грубо покидаючи незакінчені ланки задуму. В результаті виходить, що погані (Церква) стали хорошими (тепер вона — гарант миру і здорової науки), а хороші (ілюмінати, переслідувані вчені) — поганими (терористи — месники, які нищать науку та Церкву). При цьому спаситель (священик, який бореться за справедливість) — це губитель (підпомагач ілюмінатів, який бажає зайняти папський престол), а борець зі спасителем-губителем (голова гвардійців) — поганий хлопець, який бажав добра (насиллям хотів навести порядок). Для емоцій обивателя — хороший сюжет, для тих, хто думає і знає, – абсурд.
Міф третій: Ватикан наповнений масонами
Для підсилення емоцій автори зіграли ще на кількох стереотипах: усе, що відбувається у Ватикані, приховано від звичайних людей, яким ніколи не показується правда. Ватикан наповнений диверсантами і простачками-фанатиками католицизму. Ватикану є що приховувати. Ватикан хочуть знищити. Гра на цих та подібних поглядах додає сюжету додаткове емоційне забарвлення. Глядач має можливість зазирнути за лаштунки офіційного Ватикану, дізнатись про таємні коди, кімнати, побувати в закритих приміщеннях таємного архіву, бібліотеки та банку. Кожному цікаво те, що так ретельно приховується. Глядач заінтригований. Емоції та стереотипи — надзвичайна сила і велике поле для маніпуляцій.
Висновки?
Не дивно, що ватиканські критики проігнорували фільм. «Код да Вінчі» підняв руку на божество Христа, пробуючи посіяти сумніви у фундаменті християнства і Церкви. Стрічка «Ангели і демони» виявилась досить позитивною фантастикою на тему мудрого Ватикану, який, незважаючи на помилки минулого, сьогодні є союзником добрих вчених і потребує захисту від терористів (як гарант миру). Образ ілюмінатів (за сюжетом в минулому – позитивний) в кінці-кінців виявився дуже негативним. Образ кардиналів — нейтральний. Вчених автори трохи покартали (за допомогою образа мудрого кардинала з Ватикану) за експерименти (андронний коллайдер, антиматерія), які можуть обернутися проти людства. Хеппі-ендом фільму стає вибір Папи, що символізує встановлення миру і порядку. А вчені (в обличчі головного героя Ленгдона) стають союзниками нового Папи, тобто, ідеї ілюмінатів (Церква — ворог науки) повністю зруйновані. Невже «Ангели і демони» стануть «антикодом да Вінчі»?