СOOLтура

Свобода в нас: як знімався фільм

20 Січня 2010, 13:27 1701 Юлія Завадська
Вєчиньскі

Цього року в Польщі на екрани вийшов фільм про легендарного католицького священика-мученика Єжи Попєлушко. Стрічка, знята за 7 місяців, коштувала 13 мільйонів злотих (понад 36 мільйонів гривень).

Режисер фільму «Попєлушко. Свобода в нас» Рафал Вєчиньскі зустрівся з журналістами з України, Росії, Білорусі та Латвії у травні, в Європейському Центрі комунікації і Культури (Варшава) і розповів про фільм, ідею, та реалізацію.

 

Передісторія

 

Бажання зняти фільм про священика Попєлушко у пана Рафала виникло ще у 1997 році. Режисер розповів, що не хотів, аби правда про той час була забутою, і щоб ті страшні часи згадували, як порожні полиці в магазинах, а не як ламання людей. За його словами, це була потреба серця і цьому було варто присвятити частину життя.

«Заклик о. Єжи до перемоги зла добром, до внутрішньої свободи, до того, аби відрізняти правду від брехні – це універсальні істини, які будуть актуальними у всі часи. Отець Єжи загинув, тому що відважно казав правду. І цей його приклад був більшою загрозою для влади, ніж будь-які політичні програми опозиціонерів.»

 

Реалізація

 

Два роки режисер досліджував та збирав подробиці з життя о. Єжи. До створення фільму залучили людей, які знали о. Попєлушко особисто. Із спогадів очевидців використовувались будь-які деталі (як тримав чашку, як посміхався), щоб якнайбільше наблизитись до справжнього образу священика. Також у зйомках використовувались оригінальні архіви.

У стрічці знімались також люди, які особисто знали о. Попєлушко.

«Ми запросили на кастинг акторів, що брали участь у Месах протесту, які відправляв о. Єжи. Вони отримали ролі у фільмі. Бувало, що дехто грав своїх батьків.»

За словами режисера, часами це давало неочікувані результати. Актор, що грав головну роль, дуже схожий на Попелушко і його часто мимоволі сприймали за справжнього о. Єжи, люди насправді переживали деякі події ще раз.

 

Найгострішу критику ми отримали від компанії, яка бореться з гомофобією. Адже, о. Єжи не мав ні дівчини, ні хлопця, отже, на їх думку, цей фільм – не мистецтво

 

«Коли ж якась сцена виходила трохи фальшивою, вони звертали на це увагу. Очевидці, що знімались у стрічці, вносили свої корективи у сценарій. Наприклад, у сцені, коли о. Єжи виходив з храму, були розписані всі діалоги. А актори, що брали участь у автентичних подіях, коли його побачили, просто почали аплодувати. Так і залишилось у фільмі. І таких ситуацій було дуже багато.»

Це важлива тема, про яку не говорилось в кіно за останні роки незалежності Польщі. Імена вбивць отця Єжи так і не були названі.

«Справа отця Єжи ще досі жива, адже його вбивці не понесли жодного покарання. Вони ще живі і, зрозуміло, що не хочуть, аби про цю трагедію нагадували. Навіть минулого року родина о. Єжи отримувала анонімні погрози по телефону. Після виходу фільму на екран, актор, що грав Попєлушко, теж отримав анонімку.»

Найважчою з усіх зйомок режисер назвав сцену мучеництва о. Єжи:

«У ніч, коли ми знімали сцену вбивства, зіпсувалась уся техніка, нерви не витримували, серед ночі ми перезнімали безліч дублів. Усі дуже втомились. А у фільм потрапив кадр, коли актор від перевтоми уже просто хитався. Цієї ночі ніхто зі знімальної групи не пішов на перерву. У цей момент усі зрозуміли справжню суть того, що тоді відбулось.»

 

Попєлушко – гриф «нетолерантний»

 

«Рецензії на фільм були різні: і позитивні, і негативні. Найгострішу критику ми отримали від компанії, яка бореться з гомофобією. Адже, о. Єжи не мав ні дівчини, ні хлопця, отже, на їх думку, цей фільм – не мистецтво.»

Таке явище режисер називає новим тоталітарним режимом в оксамитових рукавичках:

«Так як колись панував тоталітарний режим, сьогодні нами починає керувати «оксамитовий режим». Я був на фестивалі в Каннах і дистриб’ютор мені прямо сказав, що цей фільм продати буде важко. Якби ж стрічка була про гомосексуалістів або лесбіянок, її легко можна би було розтиражувати на цілий світ.»

Падіння звичаїв, на думку пана Рафала, ілюструють також загальні тенденції у ЗМІ:

«У 1984 році на обкладинці часопису «Paris Match» був Попєлушко, а сьогодні – оголені Софі Марсо та Моніка Белучі.»

 

Довідка CREDO

 

Рафал Вєчиньскі (Rafał Wieczyński) народився 22 вересня 1968 року у Варшаві (Польща). В кіно почав зніматись з 11 років. У 1992 році дебютував як режисер в польсько-французькі комедії «Насправді короткий фільм про кохання, вбивство і ще одну заповідь». У 2005 році почав роботу над стрічкою «Попєлушко», прем’єра якого відбулась в Польщі 20 лютого 2009 року.

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: