Загальна аудієнція з Папою 17 червня 2009 року.
Промовляючи до кількох десятків тисяч паломників, які зібралися на площі святого Петра у Ватикані під спекотним римським сонцем, Папа Бенедикт XVI представив постаті і надзвичайний євангелізаційний досвід святих Кирила і Мефодія, Апостолів слов’янського християнського Сходу.
Святий Кирило народився у Салоніках десь у 826 чи 827 році і був наймолодшим з-поміж семи дітей місцевого судового урядовця. З дитинства навчився слов’янської мови. Маючи 14 років, був посланий до Константинополя, щоб здобути освіту і перебував при дворі молодого імператора Михаїла ІІІ. Відмовившись від подружжя, постановив прийняти свячення і став бібліотекарем у Патріархаті. Пізніше, хотів сховатися від мирської суєти у монастирі, але, дізнавшись про його дарування, йому доручили вчительську працю.
Тим часом його брат Михаїл, покинувши урядову кар’єру у Македонії, також вступив до монастиря, де отримав нове ім’я — Мефодій. Захоплений учинком брата, також і Кирило вирішив покинути вчительську працю і вступити до монастиря, щоб присвятити своє життя молитві і побожним роздумуванням.
Та через кілька років імператорський уряд доручив Кирилові місію між хозарами у Приазов’ї, які просили прислати їм вченого мужа, здатного дискутувати з євреями та сарацинами. Разом з ним до Криму прибув і Мефодій. Там вони вивчили єврейську мову та віднайшли мощі Папи Климента І, що помер там на засланні. Повертаючись до Константинополя, вони забрали їх з собою. Пізніше імператор Михаїл ІІІ послав їх на місію до Моравії, бо місцевий князь Ратислав звернувся до нього із проханням, зазначаючи, що відкинувши поганство, його народ потребує вчителя, який зможе навчати віри їхньою мовою. Ця місія мала неабиякий успіх, адже, переклавши літургію на слов’янську мову, брати швидко здобули прихильність людей.
Але швидко вибухнув спротив з боку франкського клиру, який, прибувши раніше на Моравію, вважав її територію своєю церковною юрисдикцією. Щоб вияснити ситуацію, Кирило та Мефодій поїхали у Рим до Папи. Адріян ІІ вийшов їм назустріч, щоб з почестями зустріти мощі святого Климента, а також з розумінням поставився до їхньої місії. Він затвердив вживання слов’янської мови у літургії, і як підтвердження цього, богослужіння цією мовою відбулися у великих римських базиліках.
Перебуваючи в Римі, святий Кирило важко захворів, і, відчуваючи наближення смерті, прагнув повністю посвятитися Богові у монашому стані в одному з грецьких монастирів Вічного Міста. Він благав брата Методія, який на той час став єпископом, не занедбувати місію в Моравії та повернутися до цих народів.
По смерті брата святий Мефодій повернувся в Моравію, де знову зіткнувся зі спротивом з боку франкських місіонерів. Мужньо витримавши переслідування, він спромігся організувати групу послідовників, що після його смерті продовжили його місію, плоди якої, через Болгарію, дісталися й до Київської Русі.
Говорячи про духовний профіль святих Кирила і Мефодія, Бенедикт XVI звернув увагу на те, що вони добре зрозуміли цінність мови у переданні Об’явлення. Святий Кирило хотів, щоб через нього Воплочене Боже Слово промовляло до слов’янських народів зрозумілою мовою. Разом із братом Мефодієм та іншими учнями працювали над тим, щоб зібрати християнські догми у книзі, написаній слов’янською мовою. Виникла потреба графічних символів, наближених до цієї мови і так постав алфавіт, який дав початок кириличній традиції.
Наприкінці Святіший Отець звернув увагу на те, що святі Кирило і Мефодій, яких Папа Йоан Павло ІІ проголосив небесними Покровителями Європи, є класичним прикладом того, що ми сьогодні називаємо «інкультурацією». Вона полягає в тому, що кожен народ, послуговуючись своєю мовою, повинен укорінити об’явлену благовість і спасительні істини у власній культурі. «Свідчення цього, як ніколи важливе, залишили нам двоє святих братів, і Церква також сьогодні споглядає на нього, щоб черпати натхнення і орієнтири», — сказав Папа.
Далі Бенедикт XVI коротко переказав свою катехизу деякими іншими мовами, вітаючи відповідні групи прочан, які ними розмовляють. Наприкінці Папа представив делегацію Сирійської Католицької Церкви на чолі з нещодавно обраним Антіохійським Патріархом Блаженнішим Ігнатієм Йосифом ІІІ, який прибув із першим офіційним візитом до Рима. Звертаючись до Глави Сирійської Католицької Церкви, Святіший Отець, зокрема, сказав: «Запевняючи свої молитви за Тебе, достойний брате, і за всіх, хто Тебе супроводжує, прагну, одночасно, висловити свою підтримку усім Східним Католицьким Церквам, заохочуючи їх продовжувати церковну місію, щоб, не зважаючи на труднощі, на кожному місці будувати єдність і мир».
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
