Перше читання: 1 Сол 2, 1-8
Самі ж ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремним. Хоч ми раніше натерпілися і зазнали зневаг, та у Филипах, як вам відомо, ми з великими труднощами наважилися в нашому Бозі проповідувати вам Боже Євангеліє. Адже наш заклик не від омани, ні через зіпсованість, ні від лукавства. Але, як Бог знайшов нас гідними, щоби довірити Євангеліє, ми так і говоримо, догоджаючи не людям, але Богові, Який випробовує наші серця. Бо ніколи, як вам відомо, в нас не було ні підлесливих слів, ні корисливих мотивів, – Бог свідок. Ми не шукали слави в людей, ані у вас, ані в інших, хоч ми, як Христові апостоли, могли бути вимогливими. Але ми були тихими серед вас, немов та годувальниця, яка доглядає своїх дітей. Ми так прив’язалися до вас, що бажали передати вам не лише Боже Євангеліє, але й свої душі, бо ви стали для нас любими.
Пс 139(138), 1-3. 4-5. (П.: пор. 1)
Бог моє серце дослідив і знає
Ти мене випробував, Господи, і знаєш.
Знаєш мене, коли сиджу і встаю я.
Думки мої здаля розумієш.
Чи ходжу я, чи спочиваю, Ти добре бачиш;
Тобі відомі всі мої дороги.
Бо ще нема й слова на язиці у мене,
а Ти, Господи, вже все знаєш.
Ти ззаду й спереду мене оточуєш,
кладеш на мене твою руку.
Євангеліє: Мт 23, 23-26
У той час Ісус промовив такими словами: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо даєте десятину з м’яти, кропу й кмину, а занедбали найважливіше в Законі: суд, милосердя та віру; і це належить робити, і того не залишати. Проводирі ви сліпі, які відціджуєте комара, а верблюда ковтаєте. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо очищаєте чашу й миску ззовні, а всередині вони повні здирства та ненаситності. Фарисею сліпий, очисти спершу чашу всередині, щоб і ззовні вона стала чистою». Слово Господнє.
Коментар: о. Олег Сартаков
Горе вам, що рветеся до благ земних, а нехтуєте благами неба і бідними. Святий Жан Марія Віанней вслід за Ісусом повчав, що найчастіше гординя проникає все ж таки за поріг багачів: «Зумів хто-небудь сколотити маєток – тут же змінює спосіб життя і, як ті фарисеї бажає, аби люди називали його паном, аби поступалися йому першими місцями. Він починає розкішно одягатися. На вітання ледве удостоює кивком голови, не знявши при цьому капелюха; у розмові користується вишуканими словами, нахваляючись ними, хоч частенько не розуміє їх сенсу. Він вам розповідатиме, який великий спадок йому випав, потім покаже, що ще більше розбагатів. Коли йому удаються які-небудь справи, він так всюди просторікує про це, що вуха в’януть. Він розповідає про свої подорожі, і тут теж перебільшує. Йому здається, що всі дивляться на нього із захопленням, тоді як в душі вони з жалем сміються над його дурістю». Не хліб, лише марні солодощі потребують блискучих обгорток. Горе всім внутрішньо порожнім, а ззовні блискучим.
фінансово.
Щиро дякуємо!
