Літургія Слова та коментар на 14 вересня

ВОЗДВИЖЕННЯ ВСЕЧЕСНОГО ХРЕСТА

Перше читання: Числ 21, 4-9

Тими днями люди в дорозі підупали на дусі, і почали вони нарікати на Бога й на Мойсея: «Для чого вивели ви нас із Єгипту, – щоб повмирати в цій пустелі? Хліба нема, води нема, а той легенький хліб набрид нам!» Тоді Господь наслав на людей вогненних гадюк, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу. Прийшли люди до Мойсея та й кажуть: «Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас гадюк». І Мойсей помолився за народ. Господь же мовив до Мойсея: «Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий». І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли кого-небудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий.

Пс 78(77)

Не забувайте Господні діяння

Прислухайся, мій народе, до мого закону,

прихили своє вухо до слів моїх уст.

Я відкрию уста свої в притчах,

розкажу давні загадки.

Коли Він вигублював їх, вони Його шукали, –

поверталися й ревно шукали Бога,

згадували, що Бог – їхня Скеля,

що Всевишній Бог є їхнім викупителем.

Своїми устами вони підлещувалися до Нього,

а своїм язиком зводили брехню на Нього.

Їхнє серце не було з Ним щире,

і вони не були вірні Його завітові.

Та Він милосердний,

Він прощав їхні гріхи, не вигублював їх,

а часто відвертав свій гнів,

не палав своїм всеохоплюючим обуренням.

Друге читання: Флп 2, 6-11

Христос Ісус, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, але понизив самого себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини, і з вигляду був як людина; Він упокорив себе, був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної. Тому й Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних, і підземних; і щоб кожною мовою було визнано, що Ісус Христос – це Господь, для слави Бога Отця.

Євангеліє: Йн 3, 13-17

У той час Ісус сказав Никодиму: «Ніхто не підіймався на небо, тільки Той, хто зійшов з неба: Син Людський. Як Мойсей підняв змія в пустелі, так має бути піднятий Син Людський, щоб кожний, хто вірить у Нього, мав вічне життя. Бо так Бог полюбив світ, що дав свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне. Адже не послав Бог Сина у світ, щоб судити світ, але щоби через Нього спасти світ»

Коментар: о. Ігор Станіслав

Таємниця хреста є надзвичайно велика. Через хрест приходить спасіння, хрест є тим вівтарем, на котрому Господь звершує Пресвяту Жертву.

На Голгофі було поставлено три хрести: для Ісуса і ще двох розбійників. Один із розбійників насміхався з Ісуса: «Якщо ти Месія, то спаси себе і нас». Другий картав свого товариша: «Ми заслужили таке покарання, але Він терпить несправедливо», – і звернувся до Ісуса, – «Згадай мене, як прийдеш у своє Царство». Ісус йому відповів: «Сьогодні будеш зі мною в раю».

Ми сприймаємо хрест як щось дуже важке в житті, хрест – це терпіння. Але варто пам’ятати, що наш хрест в житті може стати або спасенним, так як став для доброго Лотра, або смертю у вічному покаранні, як для першого розбійника, що насміхався. Так подумаймо часом, який я хрест несу: спасіння чи нарікань?