Літургія Слова та коментар на 15 вересня

Перше читання: Євр 5, 7-9

Христос, перебуваючи у своєму тілі, з великим риданням і слізьми заніс благання і молитви до Того, хто може спасти Його від смерті, і був вислуханий за благочестя; хоча був Він Сином, проте навчився послуху через те, що постраждав. Досягнувши досконалості, Він став причиною вічного спасіння для всіх, хто Йому покірний.

Пс 31(30)

Врятуй нас, Боже, з милості своєї

Господи, я покладаю надію на Тебе,

тож хай не буду засоромлений навіки,

спаси мене у cвоїй праведності.

Прихили до мене своє вухо,

поспіши врятувати мене.

Будь для мене Скелею,

притулком, укріпленим домом, – щоби спасти мене.

Бо Ти – моя скеля і моє пристановище,

тож задля свого Імені Ти поведеш мене й опікуватимешся мною.

Ти виведеш мене з пастки, яку мені наставили,

бо Ти є моїм притулком.

У Твої руки передаю свій дух.

Ти викупив мене, Господи, Боже правди.

Я ж на Тебе, Господи, покладаю надію.

Я сказав: «Ти – Бог мій. У Твоїх руках моя доля».

Спаси мене від руки моїх ворогів,

від моїх гонителів.

Яка велика Твоя доброта,

котру заховав Ти для тих, які Тебе бояться,

котру Ти перед людськими синами

виявив тим, хто на Тебе надіється!

Євангеліє: Йн 19, 25-27

Біля Ісусового хреста стояли Його Мати, сестра Його Матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина. Побачивши Матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до Матері: «Жінко, ось твій син!» Потім звернувся до учня: «Ось твоя Мати!» І відтоді взяв її учень до себе. Слово Господнє.

Коментар: о. Ігор Станіслав

На долю Богородиці припало немало тривог та страждань. Дивимось на Марію і вчимось віри, покори, послуху Божій волі і витривалості у виконанні свого покликання. Вчимось в Марії також страждати. Вона надзвичайно страждає, її серце обливається кров’ю, коли стоїть під хрестом свого Сина, в цю хвилину сповнюються пророцтва Симеона: «І Тобі меч прошиє душу». Немає сумнішого образу, ніж цей, коли мати дивиться на зневагу і смерть своєї дитини. Але переживає все з вірою, в смутку, в жалі, в неймовірному стражданні, але з вірою.

На Голгофі Господь знову визначає з висоти хреста Їй нове завдання, доручаючи Марію Йоану. Вона стає Матір’ю кожної Божої дитини. Усіх своїх дітей Вона пригорне, обдарує материнським теплом і любов’ю, тому що за них помер і воскрес Її Божий Син.