У Старому Завіті зустрічаємо єврейське слово kohen, яке ми перекладаємо як «священик». Мелхіседек є першим з них. Він з’являється перед Аврамом як священик Всевишнього Бога, аби принести Йому в жертву хліб і вино.
В ім’я Всевишнього Бога, Творця неба і землі, Мелхіседек благословляє Аврама, тобто просить для нього про благодаті, у певний спосіб єднає Аврама з Богом і будує єдність поміж ними (пор.Бут 14,19). Потім він благословляє Бога (пор. Бут 14,20), що можна зрозуміти не тільки як подяку за здобуту Аврамом перемогу над східними царями, а й як спробу збагатити Бога людською любов’ю.
Благословіння є також функцією батька родини – у цьому сенсі, наприклад, Ісаак виконує священицький обов’язок, коли благословляє Якова: «Дай же тобі Бог росу з неба й родючу землю. Та ще й пшениці й вина подостатком! Нехай народи тобі служать і племена приклоняться перед тобою. Будь володарем над братами твоїми, й сини матері твоєї нехай приклоняться перед тобою. Проклятий хай буде, хто тебе проклинає, а благословен, хто тебе благословляє!» (Бут 27,28-29).
Бог через Мойсея встановлює в Ізраїлі ієрархічне священство: «Нехай приступлять до тебе Арон, брат твій, і сини його, з-поміж синів Ізраїля, щоб служити Мені священиками: Арон, Надав і Авігу, Єлеазар та Ітамар, сини Аронові» (Вих 28,1). Мойсей помазує їх – отож вони стають помазаниками Божими, він «наповнює їхні руки»: цей таємничий єврейський вислів перекладається, наприклад, як «освятиш їх на священицьку службу» (Вих 28,41).
Після знищення золотого тільця під горою Синай Мойсей волає: «Хто за Господа, до мене!» (Вих 32,26). До нього долучаються левіти і вбивають близько трьох тисяч чоловіків (пор. Вих 32,28). Саме тоді Мойсей каже: «Ви посвятили руки для Господа (дослівно – «ви наповнили сьогодні ваші руки для Ягве»), оскільки кожен з вас був проти свого сина, проти свого брата» (пор. Вих 32,29). Посвячення священиків містить також обмиття водою (пор. Вих 29,4) та жертву за гріх, коли Аарон і його сини кладуть руки на голову жертовної тварини (пор. Вих 29,10.15), символічно з ними пов’язаної.
Бог так говорить про свій союз із поколінням Леві: «А той союз Мій з ним був життя і щастя, і Я дав йому їх, – союзом остраху, тож він Мене боявся, і Мого імені страхався» (Мал 2,5). Тут, з одного боку, показано союз, сповнений благодатей для священиків і цілого люду, а з іншого – обов’язковість для священиків страху Божого, без якого вже не розрізнити добра і зла, святого і нечистого (пор. Лев 10,10). «Наука правди була на устах у нього, несправедливості не було на губах у нього; він у мирі й правоті ходив передо Мною, і багатьох він відвернув від беззаконня» (Мал 2,6) – це означає, що священик покликаний до вірності Божому Закону, до життя у правді й навертання людей. «Бо уста священика мають берегти науку, і з уст його люди очікують повчання, бо він – ангел Господа сил» (Мал 2,7). Для священика важливо поглиблювати його знання Божого Закону та розуміти свою тісну близькість із Господом. Бог бо називає священика mal’ak – «мій ангел», – зараховуючи його до свого найближчого оточення.
У такій ситуації страшною є зрада свого покликання та її наслідки: «Ви ж відступили від дороги і багатьох привели до занепаду в законі, і повалили союз із Леві, говорить Господь сил. Тому Я видав вас на зневагу та на погорду перед усім народом, оскільки ви Моїх доріг не пильнували і в ділах закону дивилися на особу» (Мал 2,8-9).
Під кінець Х ст. до н.е. Єровоам, цар північної частини Ізраїля, творячи схизматичну релігію з храмами золотих тільців у Дані та Бетелі, створює собі й нове священство – уже не з покоління Леві (пор. 1 Цар 12,31). Один із цих священиків, Амасія з Бетеля, забороняє пророкові Амосу вістити про близьку неволю Ізраїля (Ам 7,13) і дістає відповідь від самого Бога: «Жінка твоя стане блудницею у місті, сини твої та дочки від меча поляжуть; поле твоє поділять шворкою, і ти помреш у краю нечистім. Ізраїль же напевно піде в полон, геть зі свого краю» (Ам 6,17). А пророк Осія так показує тих священиків: «Наче зграя розбишак, що на людей чигає, отак священиків ватага вбиває на шляху сихемськім. Вони мерзoти чинять!» (Ос 6,9).
Так є з «державною релігією», що створена людиною, а не Богом. На жаль, левітське священство, яке ми бачимо в Єрусалимі за часів пророка Єремії, не набагато краще. То саме Пашхур, священик, «звелів бити пророка Єремію й посадити його, забитого в колоди, в горішній Веніяминовій брамі у домі Господнім» (Єр 20,2). І він потім чує голос: «Ти, Пашхуре, й усі, що в тебе в хаті живуть, підете у неволю. До Вавилону прийдеш і там помреш, і там тебе поховають, тебе й усіх твоїх приятелів, яким пророкував єси неправду» (Єр 20,6).
Священство, створене для складання жертов Богові, для єднання людей із Богом, є прекрасним даром Бога. Однак воно вимагає вірності закону і духа служіння та послуху Богові, Якого священик представляє.
фінансово.
Щиро дякуємо!
