Проблеми і подальша гармонізація державно-конфесійних відносин – одне з пріоритетних завдань уряду. Про шляхи вдосконалення процесів співробітництва держави і церкви наша розмова з головою Державного комітету України у справах національностей і релігій Юрієм Решетніковим.
– Юріє Євгеновичу, кілька років тому від правозахисників і релігієзнавців лунали заклики про ліквідацію державного органу у справах релігій, який, на їхню думку, продовжує політику тиску на релігійне середовище, упереджено підходить до окремих конфесій. З чим це, на ваш погляд, пов’язано?
– Проголошення незалежності нашої держави надало потужний старт відродженню в ній традиційних для демократичного суспільства інститутів, до яких передусім належить церква, в широкому розумінні цього поняття. Відповідно держава почала налагоджувати з цією інституцією повноцінний і конструктивний діалог. Проте певний час на заваді цього стояв негативний досвід існування релігійного середовища в умовах радянського режиму. Нам у спадок дісталась взаємна недовіра між державними органами та церквою. Зрозуміло, така ситуація перешкоджала швидкому переходу на позиції співробітництва і партнерства. Однак сьогодні ми можемо констатувати, що тут відбулися позитивні зрушення і великою мірою їм сприяли якісні зміни в діяльності самих релігійних організацій. Вони вже активно пропонують державі соціальні, освітні, культурні проекти. Хочу підкреслити, що найбільш динамічно такий рух назустріч один одному відбувався в останні два роки.
– Конкретизуйте, будь ласка, цю тезу, адже чи не кожний Прем’єр-міністр обіцяє розв’язати проблемні питання для церкви…
– Для цього потрібно розуміння того, що партнерські відносини між державою і церквою – це відносини між владою і народом, бо 80 відсотків українських громадян – віруючі. За діяльності уряду Юлії Тимошенко встановлено безкоштовне і постійне користування землею релігійними організаціями, їм надано право на отримання землі в оренду поза конкурсом. Ухвалено рішення про тарифи на газ для церков на рівні тарифів для населення, а не комерційних структур. До цього церкви обкладали драконівськими рахунками, які вони не могли сплатити, тоді доходило навіть до відключення храмів від газопостачання. Також розглядається питання про звільнення від ПДВ ввезення книг релігійного спрямування. Урядом було подано законопроект про заснування релігійними організаціями закладів освіти. З 2009 року “Християнська етика” викладається в 30 відсотках шкіл. Важливий внесок у розвиток державно-церковних відносин зроблено завдяки діяльності комісії із забезпечення прав релігійних організацій, яка була створена після зустрічі Прем’єр-міністра із Всеукраїнською радою церков і релігійних організацій. До її складу входять керівники міністерств і відомств. Активно працюють громадські ради такого спрямування при міністерствах оборони, освіти і науки, охорони здоров’я. Формуються ради при міністерствах сім’ї, молоді та спорту, закордонних справ, Держкомтелерадіо. Така відкрита і прозора політика уряду демонструє формування справжніх партнерських відносин держави і церков.
– Але головний докір у бік держави продовжує лунати: занадто повільно і несправедливо відбувається процес реституції, тобто повернення релігійним громадам колишнього церковного майна…
– Поза сумнівом, питання реституції стосується не лише відновлення історичної справедливості, а ще й виконання одного із зобов’язань, які взяла на себе Україна, вступаючи 1995 року до Ради Європи. За роки незалежності церквам повернуто 3,5 тисячі культових споруд. На черзі ще майже 300. Все, що можна було передати без особливих проблем, передано. Залишились об’єкти, в яких розташовані освітні, медичні, наукові заклади, гуртожитки тощо. Цей процес насамперед гальмується через нестачу коштів для відселення людей чи установ. Наочний приклад – ситуація, що спричинила конфлікт між Свято-Троїцьким чоловічим монастирем і мешканцями Китаєво в Києві. Головна проблема в тому, що люди стали заручниками київської влади, яка мала відселити їх з церковних споруд і надати нормальне житло ще в середині 90-х років минулого століття. Тому уряд пропонує такий вихід: підтримати включення до бюджетів міст, зокрема Києва, статті про виділення коштів на будівництво житла для людей, приміщень для установ, які необхідно переселити з територій храмових комплексів та монастирів. Пам’ятаєте, скільки інформаційних і політичних провокацій супроводжувало повернення київської Синагоги релігійній громаді? Конфлікт вичерпався після побудови Лялькового театру в іншому місці.
– Ви вже зазначали, що за останні роки відбулися якісні зміни в діяльності релігійних організацій. В яких сферах держава і церква повинні діяти спільно?
– Слід зазначити, що 2009 рік став безпрецедентним за кількістю ухвалених рішень, що сприяють духовному відродженню та відновленню моральних пріоритетів. Уряд активно ініціює на законодавчому рівні боротьбу з дитячою порнографією, тютюнокурінням, вживанням алкоголю, особливо підлітками. Тут доречно згадати, який опір чинився щодо заборони грального бізнесу. За цими напрямками уряд тісно співпрацює з Верховною Радою. В жовтні 2009 року була створена депутатська група “За духовність, моральність та здоров’я України”, до якої увійшли 86 народних депутатів з усіх(!) фракцій. Нарешті всі зрозуміли, що ми стоїмо на краю прірви бездуховності і аморальності. А хто як не церква може стати рятівним колом і спільно з державою працювати над поверненням громадян, особливо молоді, до духовних основ життя.
фінансово.
Щиро дякуємо!
