День Богопосвяченого життя відбувся 3 лютого Санктуарії Летичівської Богородиці (Хмельницька обл.).
На спільну молитву приїхало понад сімдесят монахів та монахинь з Кам’янець-Подільської дієцезії, яка знаходиться на території Хмельницької та Вінницької областей.
Зустріч розпочалася адорацією перед Пресвятими Дарами, під час якої богопосвячені особи дякували Богу за своє особливе покликання та жертвували Йому свої проблеми.
Святу Літургію разом з присутніми священиками відправив єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський. Проповідь проголосив отець Олівер Шопа OFM з Городківки.
Отець Олівер закликав присутніх ченців та черниць подякувати Богу за своє покликання та повернутись до джерел богопосвяченого життя: «Закликаючи монаші ордени до відновлення, ІІ Ватиканський Собор вказав, що суттєвим елементом цього відновлення повинно бути повернення до справжніх джерел богопосвяченого життя, повернення до своїх справжніх харизм та джерел духовності кожного з орденів.»
Отець Олівер наголосив, що фундаментом для всього богопосвяченого життя є Ісус та Євангеліє:
«Христос каже: «Іди за мною». Ці слова – це не щось поверхове, невизначене та необов’язкове, але навпаки, це є і стає станом життя, стає певним чином інституцією (Лк 3, 9; 4, 1-36; Лк 8, 2-3). «Йти за» – не означає лише щось духовне, це щось конкретне, міцно пов’язане з людським історичним єством. «Йти за» – це жити у стилі життя Ісуса та постійно перебувати у близькості з Ним.»
Священик наголосив, що богоспосвячена особа не повинна жити, як Христос, але жити Ним:
«Усі віруючі будують Тіло Христове та Божий народ, натомість не всі мають те саме покликання та завдання. Кожне християнське покликання пов’язане з заключенням особливого союзу. Згідно Отців Церкви, фундамент ,який визначає монаше життя, це не виконання євангельських рад, а союз. Цей союз розуміється як особистий контракт з Богом, який полягає на уподібненні людського життя до життя Ісуса Христа в його чистоті, вбогості та послуху. Монах не наслідує Христа в такому значенні, що йде за Ним його слідами, богопосвячена особа прямо живе Христом.»
«Життя з Христом не є привілеєм лише для обраних, таким повинно бути життя кожного християнина, проте лише декого запрошується до цієї форми союзу, яку визначають слова «бути з Ним» (Мк 3, 14).»
«Монаше життя є своєрідним «пактом любові». Це визначення аналогічно терміну що окреслює подружній зв’язок та показує відносини між покликаним та Богом. Монаший завіт має обручницький характер. Це тотальна, абсолютна, виключна любов, дружба та близькість, яку утворюють двоє.»
«Однак не всі можуть (та й не мають можливості) реалізувати Євангеліє, живучи докладно як Він. Не всі в Церкві можуть жити таким стилем життя, яким жив Ісус та Апостоли. Не всі можуть радикально позбавитися володіння речами і не всі можуть радикально підпорядкуватися проголошенню Євангелії. В подружжі не можуть реалізуватися всі євангельські ради, так, як їх особисто реалізовував Ісус Христос.»
Францисканець розповів про значення святості:
«Навіть якби всі християни були святими, достойними канонізації, то це ще не означає, що всі наслідували Христа так само. Адже святість залежить від міри досконалості виконання Божої волі, а не від виконування саме того, що робив Ісус, будучи на землі під час своєї дочасної мандрівки».
«Ісус – це модель будь-якої досконалості, остільки досконалішими є ті, які дослівно Його наслідують. Однак тут варто зазначити, що важливіша від формальної, історичної є моральна, якісна та духовна дослівність».
«Слово «наслідування»», більш підкреслює зовнішнє, формальне уподібнення до Христа, як найдосконаліше чинення того самого, що й Він чинив. Натомість «наслідування Христа» в такому глибшому розумінні має в собі уподібнення індивідуальної структури, тобто, уподібнення своєї індивідуальності до індивідуальності Спасителя, а також похід «за» – тобто певна активність.»
Отець Олівер закінчив проповідь, підкреслюючи, що «монаше життя відноситься до іншої площини, ніж таїнство священства. Це два відмінні стани богопосвяченого життя. Монаше покликання не утворює нового таїнства, але воно є станом життя. Іншими словами – монаше життя це «перебування з» Христом, мандрівка Його слідами, це служіння, безпосередня допомога в будуванні Царства Божого».
Після Літургії перед різдвяним вертепом вже традиційно відбулось останнє в цьому літургійному році колядування. Під час співу єпископ Леон дав кожному монахові та монахині поцілувати статуетку Дитятка Ісус.
Після молитовної частини відбулась суто земна – обід та неформальне спілкування.
На зустрічі богопосвячених осіб владика Леон наголосив на допомозі мирянам у розвитку самостійного мислення та заохоченням до читання християнської літератури.
Зустрічі монахів та монахинь Кам’янець-Подільської дієцезії відбуваються щороку з нагоди Дня Богопосвячених осіб, який Римо-Католицька Церква відзначає 2 лютого у свято Стрітення Господнього.
Уже 5 рік поспіль місцем зустрічі слугує Санктуарій Летичівської Богородиці – одна з найбільш шанованих католицьких святинь Кам’янець-Подільської дієцезії.
___________________________________________________________
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
фінансово.
Щиро дякуємо!
