Йн 20,1-9
Цей фрагмент є рідкісним місцем у Євангелії – тут немає головного героя. Ісус усюди є центром переказу євангелістів: ангел звіщає Марії зачаття Ісуса, Ісус розмовляє з самарянкою, навчає із Петрового човна, виводить із могли Лазаря… Навіть сцена розп’яття і покладення до гробу представляє померлого Ісуса – хоч і померлий, але Він є… Однак у цій історії Його немає зовсім, і для кожного ця звістка – жахлива новина. Майже для кожного…
Заповідь смерті й воскресіння Ісуса ще перед Його похороном згадали неприятелі (Мт 27,40.63-64). Для книжників і первосвящеників пропажа тіла Ісуса – небезпека провалу всієї системи вчення, заснованої на культі їхньої житейської мудрості, безгрішної і непомильної . Тому вони вигадують історію про викрадення тіла Ісуса Його учнями (Мт 28,11-15). Ці персонажі не сприймають факту воскресіння з мертвих Ісуса ані розумом, ані вірою. Дрібна, здавалося б, деталь, пустий гріб, а віднімає в них спокій і змушує їх брехати.
Магдалина від побаченого при гробі очима осліпла душею: невідомо як відкочений камінь і пустий гріб ввергають її у бездну відчаю (Йн 20,11.13.15). Вчителя і найдорожчого Приятеля замучено, знеславлено і вбито. І цього замало, бо хоч би можна прийти поплакати біля Його тіла… але немає навіть і Його тіла.
Петро знає напевно, що він тіла Ісуса не викрадав. Полишивши свою пригніченість, біжить до гробу. Тут він починає власне, незалежне розслідування: погребальні полотнища не розмотані, а хустка з обличчя померлого лежить окремо. Якщо Його тіло викрали, то навіщо залишили полотнище та хустку? Це виводить Петра із замкненості на собі та своїй зраді, а також змушує до роздумів.
Відкочений камінь, порожня усипальниця і погребальні одежі справляють на учня, якого любив Господь, зовсім інакший вплив. Він побачив, і увірував. Чому лише він один? Можливо, через те, що він улюблений учень, або завдяки тому, що один з усіх учнів залишився біля Нього в час смерті. А може, його усиновлення Матір’ю під Хрестом призвело до того, що звістка про зникнення тіла не була для нього новиною?..
Клірик Юрій Сема
Було: екскурсовод каже групі, вказуючи на Дарохранильницю: «А тут перебувають мощі Ісуса Христа»…
Ми спостерігаємо за трьома людьми, позначеними особливою любов’ю до Господа – Магдалиною, Петром та Йоаном. Але дивіться, як по-різному Господь об’являється кожному.
Магдалина, прийшовши до гробниці, теж певною мірою уявляла, що там є тільки тіло коханого Вчителя. А гріб пустий, «забрано Господа з гробниці!» Якщо немає тіла, то немає й Господа? Але уявімо Христове Тіло в гробниці. Ось Він лежить, нерухомий, загорнутий у полотнище. Навколо Нього темрява, пустка, тиша… Але якщо придивимось і прислухаємося серцем (тобто споглядатимемо у молитві), то серед цього мороку відчуємо, як усе довкола наповнюється невидимою міццю та життям. Це Міць Божа, яка воскресила свого Сина. Міць! Що так лагідно, невидимо для тілесних очей повернулася у втілене людське, а водночас Боже Тіло! Підняла Христа, відкотила камінь і вивела Його назовні, знову в цей світ!
Петро з Йоаном, після слів Магдалини, миттю біжать до гробниці. Петро увійшов перший, і можливо, що це глибоке входження в середину темної гробниці могло сказати все… Але все було сказано Йоанові, який увійшов після майбутнього першого Папи – і «побачив і увірував». Магдалина з Петром шукали в Писанні, де сказано було, що Він воскресне? А ще не написано було про це. Йоан же мав благодать зрозуміння через споглядальну молитву.
Й отак-от упродовж століть приходять християни першого дня тижня до церкви, бачать Тіло Христа, слухають Слово Боже – вже Нового Завіту, де відомо, що Ісус Воскрес, живуть згідно зі Словом Божим і навіть провадять до Христа грішників. Але іноді трапляється, що ті «останні», які були проваджені «першими» християнами до храму, живуть, особливим чином усвідомлюючи Таємницею Воскреслого Христа. Ба більше: святі слідом за своїм Господом переступають «поріг гробниці» внутрішньої темряви й пустки, і виходять разом із Ним знову у цей зовнішній, земний світ! Втілюючи Його Слово, сіючи Його Слово, живучи Його Словом. Мають таку благодать…
Ірина Островська
фінансово.
Щиро дякуємо!
