Булочки Страсної П’ятниці: англійська традиція, яку не побороли навіть королі

Ці булочки, випечені понад 660 років тому на Страсну П’ятницю, стали частиною англійської культури, а також усієї історії католицизму.

Випічка, що традиційно готується зі смородини, прянощів, борошна і яєць, виникла у старовинному соборі, присвяченому святому Альбану, першому святому і мученику Англії.

Собор стоїть на місці, де святого було страчено і поховано близько 300 року. Його 1700-річна святиня вважається найстарішим місцем християнських паломництв у Великій Британії.

Монахи, які жили в абатстві при соборі у XIV столітті, почали випікати оригінальну булочку з накресленій на ній хрестом як з благодійних, так і з катехитичних міркувань, розповідає CNA. Усні та письмові історичні відомості свідчать, що брат на ім’я Томас Родкліфф вперше спік і роздав бідним булочки з прянощами на Страсну п’ятницю 1361 року, відзначаючи завершення літургійного періоду Великого Посту і початок Великодня. Вони навмисне позначалися знаком хреста, щоб асоціюватися зі Страсною П’ятницею і смертю Ісуса. 

Популярність середньовічних булочок з часом перетворилася з місцевого католицького звичаю на загальнобританську традицію і навіть поширилася за межі країни. 

Під час англійської Реформації правлячі монархи намагалися викорінити всі католицькі релігійні практики, включно з випіканням і продажем булочок, які вважалися «пережитком католицького минулого».

Невдовзі після того, як король Генріх VIII розірвав стосунки з Католицькою Церквою і проголосив себе головою Церкви Англії, він взявся примусово розпускати монастирів. Це мало величезний вплив на забезпечення їжею бідних, адже абатство володіло більшою частиною навколишніх земель і маєтків.

У 1539 році землі абатства, включно з млином, були захоплені Генріхом VIII, розділені на ділянки та продані або подаровані. Млин Редборнбері і дохід від нього король передав своїй дочці, майбутній королеві Єлизаветі I.

Королева пішла слідами свого батька і продовжила широкомасштабне переслідування католиків, зокрема викорінюючи і традицію випікання пісних булочок — згідно з Законом про релігію від 1592 року, який ухвалили для нагляду за католиками та їхніми публічними богослужіннями.

Згодом лондонський ринковий клерк видав указ, який дозволяв продавати булочки з прянощами — «що, можливо, розглядатиметься як традиційний звичай католицького минулого» — лише з нагоди похоронів, на Різдво або у Страсну П’ятницю.

Незважаючи на урядові обмеження, місцеві пекарі змогли зберегти традицію. У 1851 році було задокументовано, як один пекар заявив, що хоче дотримуватися традиції Страсної П’ятниці брата Родкліффа.

Оскільки популярність булочок продовжувала зростати, у 1862 році у газеті «Herts Advertiser» вийшла стаття, яка намагалася підкреслити релігійне значення хліба. Звичай, освячений часом, пройшов через століття і сьогодні триває у нащадках середньовічних англійців — разом із релігійною пам’яттю.

Хліб — це основний продукт харчування, що має особливе значення для католиків; надто ж хліб, який асоціюється зі Страсною П’ятницею.