Підручник зі святості

Томас Мертон. «Нові зерна контемпляції». – Львів: Свічадо, 2009 р. – 216 с.

В усьому, що зі мною відбувається, моїм єдиним бажанням і єдиною радістю має бути таке переконання: «Це – те, що Бог бажав для мене. У цьому є Його любов, і, приймаючи цю ситуацію, я віддаю Йому свою любов і даю разом з нею себе самого. Бо даючи себе, я знайду Його, а Він – вічне життя».

Людина контемпляції не повинна бути відчуженою. Якщо вона байдужа до того, чим живе суспільство, до справжніх людських цінностей, в суспільстві, в ближніх чи в собі, то її контемпляція приречена.

З книжки «Нові зерна контемпляції».

Томас Мертон міг би бути одним з монахів-домініканців, які живуть за гаслом Сontemplata aliis traedare. Тільки тоді як для домініканців контемпляція (споглядання) є способом ділення з іншими – проповідування її дозрілих плодів, то для монаха-цистерціанця Мертона контемпляція є засіванням зерен, щоб уже інші пожали багатий врожай. Тепер до женців посіяного Мертоном зможуть долучитися й ті українці, які візьмуть на себе труд проростити зерна контемпляції в своїх серцях.
Видавництво «Свічадо», яке видало вже другу книжку автора (перша була «Роздуми на самоті»), напевно з часом сформує цілу мертонівську колекцію, адже його перу належить понад 70 різножанрових книжок.

Перекладачка «Нових зерен контемпляції» Оксана Мельник спорядила українське видання власним вступом, де представила коротку біографію Мертона та його твір як «друге доповнене видання, що побачило світ 1962 р. «Порівняно з першим виданням, – пише вона, – книга доповнена розділами про те, чим є контемпляція і чим вона не є». Слід уточнити, що опублікована 1972 року книжка «Нові зерна контемпляції» не є перевиданням старої книжки («Зерна контемпляції»), це абсолютно нова книжка. Автор додав до неї 12 нових розділів, не тільки змінив назви деяких розділів («Через скло» (Through a glass) тепер – «Тайна Христа»), а й переписав їх чи доповнив новими роздумами (“Вчися бути самотнім” базований на старому розділі «Самота»).

Книжка складається з коротких розділів про головні моменти споглядального життя: самотність і спільнота, тиша й слова, утіхи й темні ночі, віра й сумніви тощо. Книжка буде викликом для тих, хто прагне зростати в молитві та в єдності з Богом. Її не вдасться прочитати з першого разу. Комусь вона здасться повною суперечностей, а хтось повертатиметься до неї ще й ще, вишукуючи нові зерна. Мертон – вимогливий письменник, бо вимагає від свого читача не багато й не мало, як тільки радикальної зміни свого життя!

Це неймовірно, як він може взяти невловиме, невідчутне, незбагненне й зробити його відчутним, помітним й реальним. Простота й краса мертонівського стилю і глибина його роздумів, його парадоксальне і глибоко біблійне мислення прислужиться тим, хто спраглий автентичності і життя в глибокій єдності з Богом. Все це робить книжку класичним духовним твором.