«Відсутність солідарності, і більше – феномен антисолідарності є одним з виявів духовної кризи, яка для мене є очевидною. Наведу приклад: одну студентку збило авто. Вона лежить на дорозі. Підходить водій і каже: «Якщо поскаржишся, приб’ю», й їде собі. Це – антисолідарність. За цим стоїть така філософія: «Подбай за себе, про тебе ніхто інший не подбає, лише ти сам». Це – повна зневіра у спільноту, повна зневіра в іншу людину, втрата довіри до того, що інша людина може стати твоїм ближнім». Дуже виразна криза», – заявив президент Інституту релігії та суспільства, проректор із призначення та місії Українського Католицького Університету Мирослав Маринович 13 квітня під час круглого столу «Солідарність у бідності» у Львові.
З цього приводу аналітик «Західної аналітичної групи» Орест Друль зазначив: «Треба глибше подивитися, чому людина, яка жертвує на загальну справу, робить це? По-перше, щоб отримати щось взамін. Це відсилає до поняття справедливості. Другим мотивом є любов. Людина дістає моральне задоволення від того, що робить добру справу для інших».
О. Друль додав: «Щоб витворювалася солідарність, система допомоги одних людей іншим, це має у суспільстві плекатися і толеруватися». Він навів приклад викривлення суспільної думки щодо добрих справ: «Коли американці почали забирати хворих українських дітей, у пресі піднявся шквал публікацій, що це торгівля людей. Інших версії не були такими помітними. Проте представники американських протестантських спільнот вважають, якщо вдається покращити життя знедоленим дітям, то мають підстави почувати себе більш праведними. Вони піднімалися у власних очах. В українській громадській думці навіть припущень таких не було».
Аналітик додав: «Бути солідарним – означає вміти ввійти у становище іншої людини. Це те, чого б мали вчити нас в суспільстві, починаючи від школи. Вміти бути людяними – це, якщо подивитися широкомасштабно, запорука успішного суспільного життя, економічного розвитку. Мати іншого в голові – це те, що відрізняє західну цивілізацію від східної, азійської. Коли ми хочемо комплексно підходити до поняття солідарності, не обійтися проповідями, закликами, поодинокими актами солідарності, потрібен довгий виховний процес у суспільстві вміння співпереживати. Потрібно, щоб суспільство навчилося цінувати акти солідарності від одного до другого. Щоб панувало відчуття справедливості: якщо я роблю щось добре, то можу сподіватися чогось доброго від іншого».
За матеріалами: ZAXID.NET
фінансово.
Щиро дякуємо!
