Мальта — країна лицарів

Якщо ви любите комфортний відпочинок без нав’язливого сервісу та навали туристів; чисте море, легкий вітерець, смачні морепродукти і тушкованого кролика; якщо захоплюєтесь історією лицарства і просто любите відкривати для себе нові країни – тоді вам обов’язково треба побачити Мальту.

Маленька країна в Середземному морі з трьох островів – Мальта, Ґоцо  і Коміно – веде свою історію з давніх-давен, а точніше, з 5000 р. до Р.Х., але навіть із цього пізнього періоду на Мальті збереглися руїни культових споруд, які за своєю архаїчністю не поступаються єгипетським пірамідам. Однак головна історія Мальти зосереджена саме на лицарях, які зробили з подарованих островів дуже затишну країну, багату міцними фортецями і приголомшливо гарними храмами. Інші країни теж залишили свій слід в історії Мальти: це й араби, які привезли на Мальту цитрусові, і турки, які зробили чималий внесок «родзинок» в архітектуру, і сицилійці зі своїми кулінарними смаками, і британці, для яких Мальта до 1964 року була колонією.

Перше, що вражає нечисленних туристів на Мальті, — це розміри країни. Острів Мальта ви можете проїхати максимум за годину, оскільки він має 27 км завдовжки і 15 км завширшки. Охочі до піших прогулянок можуть обійти острів «на своїх двох», однак не за день, бо на острові стільки всього цікавого, що знадобиться принаймні тиждень.

Окрім чистого моря, вас вразять численні храми на острові. Мальтійці — дуже віруючі люди; це католицька країна, в якій особливо шанують релігійні свята. Саме тому навіть двері будинків, а також вулички маленьких містечок мальтійці щедро прикрашають гарними статуетками Діви Марії, Ісуса, святих та ангелів. У кожному містечку є барокова церква: зовні скромні будівлі, всередині вони не залишать вас байдужими — лицарі не шкодували коштів на внутрішнє прикрашання церков. Позолота, мармур, різьблення зі слонової кості, інкрустації, живопис, скульптури, гобелени — все це таки гармонійно поєднується, що неможливо надивитись на цю стриману, але довершену красу.

Підлога більшості храмів вимощена мармуровими надгробками, під якими спочивають лицарі ордену, й уже самі ці надгробні плити є творами мистецтва: з кольорового мармуру, з вирізьбленими гербами — за ними можна вивчати історію лицарства. Потрапляючи у ці храми, відчуваєш зв’язок поколінь між лицарями та їхніми нащадками. Я навіть трошки позаздрила мальтійцям, бо в цих храмах відчутно гармонію і повноту життя, виникає враження, що ви потрапили в ідилію, йти з храму зовсім не хочеться…

Головний храм лицарів – це собор святого Йоана у Валетті. Збудований у XVI столітті, він вражає зовнішньою скромністю і багатим бароковим вистроєм усередині. Цей собор виконує функцію гробниці, оскільки є головним місцем спочинку 400 лицарів-йоанітів. Напис при вході наголошує: «Ви, ступаючи по мертвих, пам’ятайте, що колись пройдуться по вас». Також у соборі є музей, де зберігається знаменитий мистецький шедевр — картина Караваджо «Мучеництво Йоана Хрестителя». Оминути це величезне за розмірами полотно ви не зможете. На жаль, сьогодні не створюють таких грандіозних полотен із такою тонкою передачею психології та страждань.

Ще один храм, про який несила не розповісти, — церква у містечку Моста, збудована на зразок римського Пантеону, з величезним куполом. У часи Другої світової війни у купол храму влучила бомба, однак чудом вона не зруйнувала церкву.

Наступне місто, яке ви захочете обов’язково відвідати, це колишня столиця Мдіна. Самі мешканці називають її безмовним містом, оскільки там — жіночі монастирі з дуже суворим уставом, що забороняє розмовляти. Окрім того, у передмісті Мдіни, містечку Рабаті, є особливі для усіх християн місця: підземні катакомби святого Павла і святої Агати. Діяння Апостолів розповідають історію про те, що корабель святого Павла розбився біля берегів Мальти, і саме він приніс християнство на острів і першим охрестив мальтійців. Храми святого Павла є в кількох містечках Мальти, зокрема в обох столицях — Валетті та Мдіні.

Про релігійність мальтійців свідчать не лише величні храми, а й той факт, що на Мальті ви можете спокійно залишити незамкнене авто, навіть із ключами всередині, але його ніхто не вкраде: тут майже відсутня злочинність.

Відпочиваючи на Мальті, ви не зможете пропустити столицю Валетту, місто-фортецю, обійти яку можна за годину, якщо вирушите головною вулицею, кілометр завдовжки — від воріт до моря. У місті немає висотних будинків, максимум 2-5 поверхів, із химерними дверима, віконними рамами та незвичайними дерев’яними балкончиками. Місто-фортеця своїми вузькими вуличками та маленькими будинками нагадує Венецію, тільки без каналів і гондол; але у Валетті вдосталь химерних фонтанів. Місто з усіх боків неприступне, оточене водами бухти з величезним портом, у якому стоять кораблі, крейсери, яхти. Цікаво, що всі дороги на острові, за зразком Римської імперії, ведуть до столиці, тобто потрапити в іншу частину острова ви зможете з Валетти.

Ще одна цікава будівля Валетти — палац Великого Магістра. Сьогодні це резиденція Президента, місце засідання парламенту, а також музей лицарських обладунків, у якому понад 6000 експонатів: кинджали, рапіри, алебарди, пістолети, рушниці, гармати і лицарський одяг різних часів та дизайну. Цікаво, що лицарі носили оригінальні обладунки, створені майстрами різних країн, можна сказати — стежили за модою…

Сам палац Великого Магістра — це поєднання вишуканого інтер’єру й розкоші, зали з розписами на стінах, з інкрустованою підлогою, портретами керівників країни. Один із залів вразить вас старовинними фламандськими і французькими гобеленами 16-17 століття з сюжетами тропічної природи Індії та Африки — такими натуралістичними, що складається враження, ніби ви самі подорожуєте на спині слона чи втікаєте від тигра.

Ще однією чудасією Мальти є маленькі кумедні жовті автобуси без дверей, із дзвіночками. Ви зможете попередити водія, що хочете вийти, якщо потягнете за шнурівку дзвінка. Автобуси залишилися з часів англійського панування; сьогодні вони належать одній з мальтійських родин і є найшвидшим та найбезпечнішим транспортом на острові.

Країна гармонії, внутрішнього спокою і гідності. Після Мальти залишається відчуття, що можна створити гармонію в країні у земному житті. Що можна бути католиком і сучасною людиною; що існує світ, де суєта суєт відступає на другий план, а залишається особистість і усміхнене обличчя людини навпроти.