Про психофізичний стрес священиків та єпископів, які важко переживають, покладену на них відповідальність, пише сьогоднішнє число «L’Osservatore Romano».
«Інколи і священики можуть відчувати себе придушеними надміром проблем до такого рівня, що розпочинають займатись завданнями, які з часом стають шкідливими для їх психіки», – пише на шпальтах італійського щоденника архиєпископ столиці Гондурасу, Тегусігальпи, кардинал Оскар Родрігез Марадіага.
Ієрарх цитує декрет щодо служіння та життя священиків «Presbyterorum Ordinis», у якому говориться, що пресвітери, які розриваються між різними обов’язками свого уряду, можуть шукати спосіб, завдяки якому зможуть з’єднати своє внутрішнє життя із зовнішньою діяльністю.
На думку кардинала, це не завжди вдається, а наслідком стає «втрата рівноваги між власними силами та очікуваннями середовища, в якому працює священик». Натомість намагання виправдати очікування навколишніх часто призводять до психофізичного виснаження, що веде до стресу та «відчуття внутрішньої пустки».
Митрополит Тегусігальпи наводить слова одного з молодих священиків: «Здається, що ми повинні знайти розв’язок на все», – що, звичайно ж, додає ієрарх, неможливо.
Найбільше виснажують контакти з хворими, старшими людьми, подружжями, що переживають кризу, з молоддю. А також постійні прохання «приділити увагу, вислухати, зрозуміти, поспівчувати».
Кардинал Марадіага вважає, що потрібно «глибоко переосмислити сталу формацію священиків».
За матеріалами: КАІ
фінансово.
Щиро дякуємо!
