Лист префекта Дикастерію віровчення остаточно підтверджує негативну думку, яку висловив єпископ Байо-Лізьє, щодо явища, пов’язаного з гаданою візіонеркою Мадлен Омон.
Імовірне об’явлення відбулося в 1970‑ті роки й було пов’язане з проєктом спорудження величезного світлового хреста, який мав гарантувати прощення гріхів і спасіння тим, хто наблизиться до нього. Про це пише Vatican News.
«Явище гаданих об’явлень у Дозуле», пов’язане зі спорудженням величезного хреста, який би гарантував прощення гріхів і спасіння тим, хто наблизився до нього, «слід остаточно вважати ненадприродним». Так постановив Дикастерій віровчення, оголосивши про це в листі за підписом кардинала-префекта Віктора Мануеля Фернандеса. Згідно з цим листом, Його Преосвященство Жак Абер, єпископ Байо-Лізьє, уповноважений видати відповідний декрет. Рішення дикастерію 3 листопада 2025 року схвалив Святіший Отець Лев XIV, а сам лист опубліковано 12 листопада.
У французькому містечку Дозуле між 1972 і 1978 роками Ісус нібито 49 разів являвся матері сімейства на ім’я Мадлен Омон, просячи про спорудження так званого «Славного Хреста Дозуле» (так і не був побудований). Хрест мав бути повністю освітленим і досягати висоти 738 метрів, із раменами завдовжки 123 метри, щоб його було видно здалеку як знак вселенського спасіння. В останні десятиліття по різних країнах світу були встановлені «Хрести Любові», зменшені у сто разів порівняно із так званим «Славним».
Уже в квітні 1983 року тодішній єпископ дієцезії Жан-Марі-Клеман Бадре заявив, що «в жодному разі спорудження монументального хреста в Дозуле (…) не може бути справжнім знаком прояву Божого Духа». Той самий єпископ 8 грудня 1985 року заявив:
«Що стосується того, що відбувається в Дозуле, дій та агітації, збору коштів людьми, які діють на власну відповідальність, без повноважень, без будь-якої пошани до авторитету єпископа (…) Фанатична пропаганда на підтримку “послання”, (…) беззаперечне засудження тих, хто не приймає його, змушують мене, згідно з моєю совістю, вважати, що за всім цим бурлінням я не бачу ознак, які дозволили б мені визнати “об’явлення”, про які говориться, справжніми».
Теперішній єпископ Абер, на основі останніх правил щодо розпізнавання ймовірних надприродних явищ, запропонував Дикастерієві зробити «заяву про ненадприродність».
«Дикастерій, — написано в листі кардинала Фернандеса, — уповноважує Вас остаточно заявити, що явище гаданих об’явлень у Дозуле визнається ненадприродним, тобто таким, що не має справжнього божественного походження».
Серед проблемних елементів, виокремлених у гаданих повідомленнях, є порівняння «хреста, якого вимагається в Дозуле, з хрестом у Єрусалимі», — що «може викликати плутанину між знаком і таїнством та створити враження, ніби можна “відтворити” або “відновити” у фізичному сенсі те, що Христос уже зробив раз і назавжди». Крім того, підкреслено, що «деякі формулювання, які містяться в гаданих посланнях Дозуле, наполягають на спорудженні “Славного Хреста” як нового знаку, необхідного для спасіння світу, або привілейованого засобу для отримання прощення і всесвітнього миру. Іноді йдеться про “помноження знаку” — нібито таке поширення є місією, яку доручив сам Христос».
«Хрест Дозуле» на місці перших гаданих об’явлень. Фото: Вікіпедія
Дикастерій віровчення зазначає, що «хрест не потребує 738 метрів сталі чи бетону, щоб заявити про себе: він підноситься щоразу, коли серце під дією благодаті відкривається на прощення, коли душа навертається, коли надія відроджується там, де це здавалося неможливим, і також тоді, коли, цілуючи маленький хрестик, віруючий ввіряє себе Христу». Наголошено, що «жодне приватне одкровення не повинно вважатися загальним обов’язком або знаком, який нав’язується сумлінню вірних, навіть якщо разом із такими явищами з’являються духовні плоди. Церква підтримує прояви віри, які провадять до навернення й любові, але застерігає від будь-якої форми “сакралізації знаку”, яка призводить до того, що матеріальний предмет вважається абсолютною гарантією спасіння».
У посланнях Дозуле сказано, що «всі, хто прийде покаятися біля підніжжя Славного Хреста, будуть спасенні»; що «Славний Хрест відпустить усі гріхи» і що всі, хто «з вірою прийде покаятися, будуть спасенні в цьому житті й у вічності». Ці твердження Дикастерій вважає «несумісними з католицьким вченням про спасіння, благодать і таїнства».
У листі також згадуються інші послання, що були спростовані фактами: наприклад, те, що Ісус просив збудувати «Славний Хрест» і санктуарій до кінця Святого року-1975, «бо це буде останній Святий Рік». Це не відповідає дійсності, оскільки відтоді було проведено ще два звичайні (2000 і 2025) і два позачергові (1983 і 2016) Ювілейні роки. Також перелічено апокаліптичні твердження, як‑от те, що Ісус нібито сказав: «Якщо людина не зведе Хрест, я зроблю так, щоб він з’явився, але у вас уже не буде часу».
«Хрест як знак побожності, — підсумовує Дикастерій віровчення, — ніколи не є суто зовнішнім атрибутом. Коли християнин ушановує хрест, він не поклоняється дереву чи металу і не вважає, що матеріальний хрест може замінити спасенну дію, яка вже відбулася у Христовому Великодні, а поклоняється Тому, хто на ньому віддав своє життя».
фінансово.
Щиро дякуємо!
