Добрий Бог відкрив мені моє покликання практично одразу після першого Причастя. Це було два роки тому. Але лише нещодавно я усвідомив, яка це велика цінність — знати своє покликання.
Я знаю своє призначення. Знаю шлях, яким Бог хоче привести мене до життя вічного. Це дороговказ для мене. Те, що дає мені сили і бажання рухатися вперед. Покликання від Бога — не щось мінливе, не спирається на «нагороди» цього світу. Його слово, сказане раз, діє повсякчас. Як же це прекрасно знати свою дорогу.
Натомість, як жахливо хитатися, не знаючи куди йти. Рухатися за своїм бажанням і падати в прірву, розуміючи, що обраний шлях не є моїм. Намагаючись отримати максимальний зиск від свого земного життя за мірками цього світу. Лякаючись Бога, відкидати Його, щоб сповнити свою волю, яка водить по колу безвиході.
Кілька тижнів тому я почув від кількох моїх молодших друзів з парафії: «Я хочу розпізнати своє покликання». Ці слова викликали в мені велике захоплення, бо я в їхньому віці геть не замислювався над цим питанням. Так, я шукав своєї дороги, але в цих пошуках був абсолютно відсутній Бог.
На жаль, бажання сповнити Божу волю в своєму житті є рідкістю серед сучасної молоді. Часто це викликано страхом. «Бог хоче закрити мене в монастирі», «Бог хоче відібрати у мене насолоди цього життя». Зі страху, що Бог буде чогось вимагати і ставити якісь умови, людина закриває своє серце, лише б не почути Його голосу.
У моєму розумінні, покликання – це план Бога на моє земне життя, виконання якого допровадить мене до життя вічного. Іншими словами, це шлях очищення мого серця, шлях навернення, завдяки якому зможу прийняти Божу любов. Зрозуміло, що виконання цього плану спричиниться також і до спасіння інших людей.
Мене гнітить розповсюджене сприйняття слова «покликання» виключно як життя в монастирі. Воля Божа індивідуальна щодо кожної людини, вона є нічим не обмеженою, а тим паче станом життя.
На шляху реалізації кожного покликання постає багато труднощів, спокус, знеохочення. Але це трапляється і в житті людей, які відкидають Бога. Відрізняються лише наслідки. Здійснення Божої волі приносить вічне щастя, тоді як життя без Бога може принести хіба що тимчасові блага.
Бог ніколи не ховатиме покликання від своєї дитини. Щоб почути Його голос потрібно лише не боятися будь-чого, що може пролунати. Бути повністю відкритим.
У моєму житті це було так, що я в молитві питав Бога: «Господи, тепер я посповідався і прийняв Тебе у Причасті. Що мені далі робити, якою є моя роль у Церкві?». Коли я почув відповідь, то довгий час сперечався з Богом, що не хочу цього, що це не для мене. Але за два місяці Бог дав мені відповідь на кожне з моїх заперечень, розсіяв своєю любов'ю усі мої страхи.
І лише тепер я розумію наскільки дорогоцінним для мого життя було те слово «Так» два роки тому.
фінансово.
Щиро дякуємо!
