Гонка озброєнь, статистичні реалії та нагальна потреба в мирі. Роздуми видавничого редактора Vatican Media Андреа Торньєллі про сучасні витрати на оборону, в міжнародному контексті та у світлі папського вчення.
18 вересня 2025 року в інтерв’ю Daily Mail колишній заступник командувача НАТО генерал сер Річард Ширрефф заявив, що владімір путін міг би знищити Європу протягом 100 годин — менш ніж за п’ять днів. Якщо не говорити про моральний бік питання: чи справді можливо знищити іншу сторону за допомогою звичайної війни, без використання ядерної зброї, застосування якої означало б ядерний апокаліпсис? Твердження Ширреффа, м’яко кажучи, сумнівне й суперечить тому, що відбувається на полі бою — і цій війні та всіх інших, — де чітко видно, що реальність набагато складніша.
Дрони
У ті ж тижні, коли військові кола НАТО випускали тривожні попередження щодо російської військової сили, з’явились також повідомлення про польоти дронів у європейському небі: 9 вересня військові винищувачі злетіли в Польщі, а кілька аеропортів було закрито; 22 вересня аналогічна ситуація сталася в Копенгагені й Осло; на початку жовтня повітряний рух призупинили в Мюнхені; наприкінці жовтня й на початку листопада це стосувалось аеропортів у Берліні та Бремені; 7 листопада — в Бельгії; і, нарешті, 4 грудня — бази атомних підводних човнів поблизу Бреста, Франція.
В усіх цих випадках громадськості не надали підтвердженої інформації про фактичне походження дронів (початкові повідомлення припускали, що вони могли походити з росії) або про загрозу, яку вони можуть становити.
Національне законодавство з питань озброєння
У ті ж тижні держави-члени ЄС ухвалили фінансові закони, спрямовані на значне збільшення військових витрат: країни єврозони до 15 жовтня подали до Європейської комісії та Єврогрупи свої документи бюджетного програмування (BPDP), які потім національні парламенти обговорювали, змінювали та ухвалювали до кінця року.
Світові військові витрати неухильно зростають (+9,4% лише у 2024 році, згідно зі щорічником SIPRI), а НАТО, відповідно до угоди, ухваленої минулого червня на Гаазькому саміті, прагне до мети 5% ВВП на озброєння до 2035 року (3,5% на озброєння та 1,5% на розширену безпеку). Стратегічний вибір озброєнь, на жаль, неминуче змушує до іншого розподілу ресурсів.
«Політика Святого Престолу з часів Першої світової війни полягала у прагненні до загального й контрольованого роззброєння на міжнародній арені; тому ми не можемо бути задоволені напрямком, у якому рухаємося», — прокоментував у березні 2025 року Держсекретар Ватикану кардинал Паролін.
Ситуації, в яких відчувається сильна загроза, можуть зробити громадську думку схильною виправдовувати гонку озброєнь, і акцент на неминучому ризику російського вторгнення в Європу — на додаток до поточного вторгнення в Україну — відповідає цій схемі, фактично обмежуючи простір для критичного обговорення саме в той час, коли затверджуються національні бюджети.
Гонка озброєнь в історії
Нещодавня історія демонструє, що військові витрати часто сприймаються як неминучі. Після руйнівної Другої світової війни, яка забрала 60 мільйонів життів, і з початком Холодної війни озброєння здавалося необхідним для виживання. Стримувальна роль ядерної зброї, баланс між блоками та реальна загроза глобального конфлікту робили збільшення військових витрат майже неминучим.
Після закінчення Холодної війни та розпаду радянського союзу ситуація змінилась: у багатьох регіонах світу військові витрати зменшилися або стабілізувалися, тоді як збройні сили розширили сферу своїх операцій, включивши до них миротворчі місії, гуманітарні втручання та регіональне врегулювання криз. Таким чином, оборона набула більшого виміру співпраці, зосередженого на стабільності й дотриманні міжнародного права.
Останніми роками війна повернулася у повсякденну мову. Конфлікти високої інтенсивності, геополітична напруженість і суперництво між великими державами, в поєднанні зі зниженням інтересу до міжнародного права, знову вивели витрати на оборону на перший план політичного порядку денного. Це призвело до відмови від повторного підписання важливих договорів про боротьбу з розповсюдженням зброї масового ураження: останнім прикладом є «Новий старт» — договір, термін дії якого закінчився 5 лютого 2026 року і метою якого було обмеження й скорочення розгортання ядерної та стратегічної зброї Сполученими Штатами і росією. Сполучені Штати висловилися за доконечність нового договору за участю Китаю.
З перспективи часу можна замислитись, чи певні рішення щодо контролю над озброєннями насправді ґрунтувалися на структурному аналізі загроз.
Порівняння даних
Допоміжним у цьому контексті є порівняння даних про ВВП та військові витрати країн НАТО, росії та Китаю. Оцінки за 2025 рік* дають таку картину: минулого року ВВП Сполучених Штатів склав 30.620 мільярдів доларів, а військові витрати — 921 мільярд доларів (3,01% ВВП), тоді як решта країн НАТО із сукупним ВВП 26.380 мільярдів доларів витратили 574 мільярди доларів (2,18% ВВП) на озброєння та безпеку. Додаючи ці цифри, отримуємо ВВП країн НАТО в розмірі 57.000 мільярдів доларів та військові витрати у розмірі 1.495 мільярдів доларів, що становить 2,62% ВВП. Щодо росії та Китаю, то, згідно з оцінками зі звіту SIPRI за 2025 рік**, росія з ВВП у 2.540 мільярдів доларів видала 187 мільярдів (7,4%) на військові витрати, тоді як Китай із ВВП у 19.398 мільярдів видав на військові витрати 314 мільярдів (1,62%).
Ці цифри свідчать про асиметрію в абсолютному вираженні між ресурсами НАТО і росії.
Величезні суми, що йдуть на військові витрати, ставлять перед питанням: чи справді нинішня реакція на поточні загрози сприяє їх пом’якшенню, а чи ризикує ще більше їх підживити? Хоча постійне зростання військових витрат може здаватися підкріпленням безпеки — важко сказати, що воно усуває глибокі причини напруженості, які лежать в основі конфліктів.
Оборонна промисловість
Кожне збільшення витрат на 1% означає приблизно 600 мільярдів додаткових доларів щорічно. Однак варто наголосити, що це загальні цифри, які не враховують фактичного розподілу витрат, зокрема між фактичною обороною та кібербезпекою.
Ще однією критичною проблемою є відсутність насправді скоординованого європейського підходу до цих питань: уряди з різною політичною орієнтацією діють за своїми національними стратегіями, збільшуючи витрати і знижуючи ефективність колективної безпеки, водночас створюючи ризик посилення стратегічної залежності від окремих учасників.
Військові витрати залишаються фундаментальним елементом безпеки й рушійною силою для вузькоспеціалізованих технологічних секторів. За останні 52 тижні (джерело: Bloomberg) показники фондових індексів секторів озброєнь склали +28,97% для Europe Stoxx Total Market Aerospace & Defense та +73,45% для S&P Aerospace and Defense Select Industry у США.
Однак ця гонка озброєнь пов’язана з політичними, економічними й соціальними витратами: вона вимагає жертв, породжує борги та обмежує автономію держав в ухваленні рішень. У Європі тиск зі сторони США — хоч і в межах союзу — визначає стандарти, пріоритети й цільові показники витрат. Загальновідомі 2%ВВП тепер є не лише технічним параметром, але й мірою міжнародної авторитетності.
Ця асиметрія поглиблює технологічну і промислову залежність Старого континенту в той час, коли сучасні війни дедалі більше визначаються цифровою інфраструктурою та кіберможливостями. На жаль, цивільне населення вже є не просто спостерігачами, але чутливою, і водночас ключовою, частиною конфлікту.
Тому інвестування виключно у військову оборону може виявитися недостатнім: справжнє запобігання спирається на дипломатію — особливо економічну — та обґрунтованіше використання технологій.
Постійний підрив міжнародних інституцій та права в поєднанні з постійним відчуттям неминучої загрози — яке, як показано, не виглядає таким уже реальним у світлі числових даних, — також спонукає молодші покоління виправдовувати політику озброєнь та очікувати її від своїх урядів.
Слова Папи про роззброєння
У Посланні на Всесвітній день миру 2026 року Лев XIV написав: «Не випадково багато урядів виправдовують неодноразові заклики до збільшення військових витрат і рішення, що з цього випливають, на підставі нібито загроз з боку інших. Насправді ж стримувальна сила військової сили, і зокрема ядерного стримування, виражає ірраціональність відносин між народами, заснованих не на законі, справедливості й довірі, а на страху та пануванні сили».
Згадавши про зростання світових військових витрат на 9,4% порівняно з попереднім роком, які досягли 2.718 мільярдів доларів, або 2,5% світового ВВП, Папа додав: «Більше того, схоже, що нинішньою відповіддю на нові виклики є не лише масштабні економічні зусилля для озброєння, а й зміна освітньої політики: замість культури пам’яті, яка зберігає усвідомлення, набуте у ХХ столітті і не забуває мільйони жертв, — у школах та університетах, а також у засобах масової інформації просуваються комунікаційні кампанії та освітні програми, які сіють відчуття невпевненості й передають виключно збройну концепцію оборони та безпеки».
З огляду на дедалі тривожніші воєнні сценарії та ризик поширення дезінформації, пов’язаної з великими економічними інтересами, стає дедалі очевиднішим, що безпеку не можна розглядати виключно крізь призму влади.
Роззброєння — культурне, політичне й духовне — стає альтернативою, яка заслуговує на серйозний розгляд, оскільки воно відкриває іншу перспективу: перспективу балансу, засновану на довірі, співпраці й запобіганні. Зміцнення наднаціональних інституцій, посилення демократичних механізмів контролю в окремих країнах, відновлення простору для критичних дебатів і відхід від логіки постійного надзвичайного стану стали б першими кроками до побудови стабільнішого майбутнього, в якому оборона не виключає роззброєння, а розглядає його як невід’ємну частину ширшої та далекогляднішої стратегії.
Ризик ядерного апокаліпсису
З реалістичної точки зору не можна забувати, що ризик ядерного апокаліпсису видається дедалі реальнішим. Коли починає визнаватися можливість — навіть гіпотетична — повного знищення іншої сторони, то не враховуються факти, з якими погоджуються всі аналітики: доктрина взаємно гарантованого знищення, що виникає в результаті широкомасштабного застосування ядерної зброї державою-нападником проти держави, що захищається та має можливість повторного удару, фактично призведе до знищення обох сторін.
Жодна зі сторін не може «перемогти», оскільки перша сторона, яка завдасть удару, буде знищена у відповідь. Наразі у світі є приблизно 12/000 ядерних боєголовок, 90% їх володіють росія (5.459, з яких 1.718 розгорнуто) і Сполучені Штати (5.177, з яких приблизно 1.700 розгорнуто). Наявна ядерна зброя така потужна, що може знищити нашу цивілізацію сотні разів, тоді як вже близько 50 боєголовок було б достатньо, щоб завдати катастрофічної шкоди у глобальному масштабі.
Щодо звичайної війни — треба визнати, що (особливо з урахуванням сучасних технологій) війни з величезним руйнівним потенціалом можуть тривати дуже довго, несучи ризик невизначеного закінчення або сприяння поширенню тероризму й нестабільності. Тому єдине справжнє рішення, яке міститься у вченні пап, полягає у відмові від нелюдської логіки конфліктів, у яких дедалі більша здатність завдавати смерті довіряється штучному інтелекту, і поверненні до людського виміру дипломатії, діалогу й переговорів. А також роззброєння — яке для християн знаходить своє виправдання в словах Господа Ісуса до Петра в Гетсиманському саду: «Відклади меч свій». Як сказав 11 жовтня минулого року Папа Лев XIV, — «це слово звернене до сильних світу цього, до тих, хто керує долями народів: майте мужність роззброїтися! Воно також звернене до кожного з нас, щоб ми дедалі більше усвідомлювали, що не можемо вбивати ні за яку ідею, переконання чи політику. Ми повинні передовсім роззброїти свої серця, бо якщо всередині нас немає миру — ми не зможемо обдаровувати миром».
Це запрошення прийняти іншу перспективу — дивитися на світ знизу, очима тих, хто страждає, а не з точки зору можновладців.
* Розподіл НАТО: ВВП 2025 – Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий економічний огляд 2025. Військові витрати 2025 – Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS), Військовий баланс 2026; Військовий баланс+ 2026.
** Росія і Китай: ВВП 2025 – Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий економічний огляд 2025. Військові витрати 2025 – База даних військових витрат SIPRI.
фінансово.
Щиро дякуємо!
