Нема такої заповіді, як «Не вбивай!»

Це для багатьох буде шоковою інформацією, але заповіді «Не вбивай!» немає.

Нема такої заповіді! — підкреслює у своєму поясненні Павел Єнджеєвський, польський публіцист і фахівець із юдаїзму.

На жаль, увесь наш світ — в аспекті етичних проблем, пов’язаних із відбиранням життя, тобто в тому, що остаточне, невідворотне і невиправне, — збудований на помилковому розумінні того, що Господь Бог велить і що Він забороняє. Наслідки цієї ситуації виходять далеко за межі релігії.

Є заповідь «не мордуй». Так вона звучить у гебрейському оригіналі — тобто саме в такій версії, в якій вона, згідно з юдейською традицією, з’явилася на таблицях, що їх Мойсей отримав від Бога. Основоположний текст Декалогу написаний гебрейською мовою.

Є два дієслова: «убивати» і «мордувати». Їхнє значення різниться. «Вбивати» це просто «позбавляти життя». Натомість «мордувати» це «позбавляти життя аморально, злочинно, несправедливо».

1.Аргумент мови

Тора розрізняє «вбивство» і «мордування». В Торі гебрейське «ло тірцах» не означає «не вбивай», воно означає «не мордуй». «Не вбивай» було би написане як «ло та’ароґ».

Справа ця проста й однозначна: гебрейське дієслово, вжите у віршах Ш’мот 20,13 і Д’варім 5,17 [книги Вихід і Второзаконня — прим. пер.] означає, що заборона стосується мордування.

Гебрейською мовою «вбивство» це «харіґа»; дієслово, що означає вбивання, — це «лехароґ»; і немає сумнівів, що в Торі вжито не це слово. Тора вживає дієслово «лірцоах», яке в заперечній формі пишеться як «ло тірцах» («не мордуй»). «Рецах» означає «душогубство», а «роцеах» — «душогубець». У Писанні просто нема «ло та’ароґ», тобто «не вбивай».

Тлумачення цієї заповіді як «не вбивай» з’явилося в момент перекладу Тори латиною (Вульгата, межа IV i V століть). У цій версії заповідь звучить як «non occides». Дієслово «occido» стосується «вбивання».

Латинський переклад П’ятикнижжя (яке звалося «Старим Завітом») стало підставою того, що переклади іншими мовами — роблені з латинської версії, а не з гебрейського тексту, — послідовно використовували версію «не вбивай». Помилка ширилася.

Однак сьогодні, поступово, щораз більше християнських перекладів формулює цю заповідь згідно з її викладом в оригіналі Писання.

Ось список видань Біблії, які містять правильний переклад — тобто «не мордуй», «не будь душогубцем»: New International Version (американське видання 1978 року), New American Standard Bible (1971), New English Bible (британське протестантське видання, 1970), New King James (американське видання, 1982), New Revised Standard (американське видання, 1989), English Standard (американське протестантське видання 2001 року), Pismo Święte w Przekładzie Nowego Świata, а також Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu — najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem (Видавництво св.Павла, 2009).

2.Аргумент логіки

Заповідь, яка проголошує заборону, у формі «не вбивай», була би нелогічна, оскільки в Біблії багато разів з’являються накази позбавити людину життя (наприклад, в усіх п’яти книгах Тори міститься веління убивати душогубців; а крім того, кожна людина має право на захист власного життя і, якщо це неминуче, право вбити нападника). Заборона вбивати і водночас наказ убивати були би взаємовиключними.

Натомість заповідь «не мордуй» — якнайбільш логічна.

Це випливає з відмінності — колосальної — у значеннях між словами «вбивати» і «мордувати».

Погляньмо на ці фрази:

«Власник крамниці, зазнавши нападу, вбив бандита, захищаючи своє життя» — і «власник крамниці, зазнавши нападу, замордував бандита, захищаючи своє життя».

То бандита убивають, коли він пробує нас замордувати!

Другий приклад.

«Солдат був убитий на війні» — і «солдат був замордований на війні».

Знов та сама ситуація: ми використаємо перше формулювання, коли солдат утратив життя внаслідок воєнних дій, атаки противника, тобто «на війні». Натомість якби він загинув від рук жорстоких бандитів — ми би сказали «був замордований»; але тоді вже уточнення «на війні» було би невідповідним.

Висновок: душогубство, або ж мордування, — це морально безпідставне, негідне з етичного погляду позбавлення життя.

Натомість «убитими», а не «замордованими», є люди, щодо яких етична оцінка каже, що вони якимось чином заслужили на позбавлення життя (наприклад, нападник, що загрожував життю, а також убивця, засуджений до смертної кари), або є учасниками ситуації, в якій втрата життя випливає з неминучої доконечності і водночас — із певної форми суспільної угоди (солдати під час збройного конфлікту).

Коли ж людина, яку позбавляють життя, є невинною, коли це позбавлення життя не тільки не має жодного явного етичного обґрунтування, але й навпаки — з етичного погляду є несправедливістю, то ми маємо справу з душогубством. І саме ЦЕ забороняє П’ята Божа заповідь.

Бог у Торі забороняє відбирати людині життя несправедливо, етично необґрунтовано.

Про це каже заповідь, яка в нашій культурі функціонує в історично помилковій, утопічній версії — «не вбивай».

Пацифізм — співучасник злочину вбивства

Помилковий переклад став теоретичною основою для позиції пацифізму. Якби заборону вбивати виконували дослівно, то — взяти хоч би тільки ХХ століття — ми б усі були рабами Третього Райху, а радше — нас би давно не існувало (маю на увазі всіх неарійців).

Нацизм був переможений тільки тому, що сповідники християнства (більшість вояків в арміях антинімецької коаліції) не дотримувалися цієї помилково витлумаченої заповіді, а боролися з нацизмом, стріляючи в німецьких солдатів і вбиваючи їх.

Вбиваючи — але не мордуючи!

Якби не вбивали німецьких окупантів — Земною кулею правили б душогубці.

Якби ця заповідь насправді веліла «не вбивай» — ніхто ніколи не міг би спротивитися злу. Зло здобуло би повний тріумф.

Помилковий переклад викликав сучасну популяризацію погляду, що пацифізм у широкому розумінні є високоморальною позицією. На жаль, усе якраз навпаки: пацифізм — це спільник убивць-душогубців, оскільки він принципово протистоїть єдиній дії, яка єдина може насправді ефективно стримати душогубство. Ця дія — припинити життя душогубців.

Фото: Той самий помилковий переклад на будівлі залізничної станції-пам’ятника Радеґаст (Радогощ). Звідси потяги з в’язнями вирушали з гетто до таборів смерті (Кульмгоф і Аушвіц-Біркенау).

Читайте також:
«Не вбивай»: як щодня виконувати цю заповідь