Лк 9,51-62
У другій частині сьогоднішнього Євангелія Ісус каже, що лисиці мають нори, і птахи небесні гнізда, а Син Людський не має де й голови прихилити. Безсумнівно, Лука мав на увазі мандрівне життя Ісуса, Його бідність та залежність від щедрості інших людей.
Швейцарський теолог Ганс Урс фон Бальтазар називає Ісуса «людиною нізвідки». З погляду географії, в цьому світі Ісус не має жодного місця проживання. А це тому, що єдиним таким місцем є місце «з Богом» (Йн 1,1). Син Божий, від Отця народжений, ніколи не полишає Отця, Він бере на себе доручену Отцем місію, яка веде Його всюди, де цього вимагає потреба спасіння світу, щоб проповідувати Боже Царство.
Це допомагає нам зрозуміти першу частину сьогоднішнього Євангелія, де Ісус постановляє вирушити до Єрусалиму. Для Нього настав час розвінчати фальшиві теології чи ідеології, чи політичні виверти, що панували на той час в Єрусалимі, і були затьмаренням Божого плану: донести через Ізраїль Своє милосердя та справедливість до цілого світу.
За пророцтвами, саме в Єрусалимі мав бути встановлений трон Давида, тут мало відбуватися справжнє поклоніння Богові, тут мали навчати Божого Закону в усій його повноті. Єрусалим мав бути Ісусовим місцем аж до часу, коли сповниться Божий задум.
Та трон Давида було встановлено за міськими стінами, на Голгофі, де Христос царював з дерева Хреста. Тут справжнє поклоніння Богові звершилося у Христовому досконалому жертвоприношенні, яке прославило Отця і здобуло мир та пробачення для цілого світу. Тут Ісус навчив нас Божого Закону, який є законом любові, в його повноті. Пасхальна таємниця допомагає нам розв’язати загадку сьогоднішнього Євангелія: Той, Хто не мав місця на землі, мав перебувати в іншому особливому місці.
Своїми переможними Страстями Христос, «людина нізвідки», але насправді «людина згори», відкриває нам місце, де – знаємо ми це чи ні, – прагнемо бути, бо наша природа від Бога. Повернення до дому Бога, що його Син Божий відкрив для нас, – це найкраща добра новина.
Ейдан Ніколс ОР
Якщо ми віримо, що Ісус уже царює на землі, то який вигляд воно має, Його Царство? Можливо, першим видимим знаком є матеріальні Храми, в яких здійснюються Таїнства, молитви? Але інші релігії теж усе це мають. То що ж, на землі присутнє не одне Ісусове Царство?
Про Його існування на землі ми дізнаємося з літератури, кіномистецтва, інформаційних джерел. Але інші релігії та ідеологічні течії теж використовують цей шлях, і треба сказати, що часто значно успішніше і плідніше, ніж християни.
Можна назвати ще багато знаків, але жоден з них не відповість точно і до кінця на це питання. Бо Ісус царює в людських серцях. І царює Він настільки, наскільки ми дозволяємо Йому будувати Своє Царство в нашому розумі, світогляді, волі і вчинках.
Ми можемо проголосити: «Я піду за Тобою, хоч куди б Ти пішов!» А Він скаже: «То не розраховуй на те, що в хвилину втоми чи страждання матимеш де голову прихилити». Тобто: не розраховуй на людей. Тільки до невидимого Бога можеш звернутися та попросити порятунку. Хочете такого Царства?
Іншому Він скаже: «Йди за Мною». Та ти з найкращих моральних намірів попросиш Бога зачекати, бо треба виконати свій борг перед ріднею. А Він тобі: «Залиш мертвим ховати своїх мертвих» Оце так Царство!
Далі слова ще вимогливіші: «Не озирайся у минуле, бо програєш»…
Царство Боже існує в цьому світі в тому обсязі, наскільки Слово Боже приймається людьми (Мт 13, 23) і може вважатися невидимою реальністю. Від тих, хто хоче увійти в Царство Боже і наслідувати його, багато вимагається: бути убогим духом, бути як дитина, шукати це Царство і Його правди, переносити гоніння, жертвувати всім, що маєш, бути праведнішим від фарисеїв, виконувати волю Отця, особливо в братській любові…
Тому найкращим критерієм розпізнання, де Боже Царство, є людина. Вчинки конкретної особи показують її духовні цінності (а Царство Боже починається у нашій душі), підпорядкування цим цінностям – смирення, витривалість, самопожертва, а більш за все любов навіть до ворогів – і дають його побачити, торкнутися та долучитися.
Ірина Островська
фінансово.
Щиро дякуємо!
