Європейське населення в 2010 році подолало межу у півмільярда жителів. Ці дані опубліковані днями Євростатом, статистичною службою європейського Союзу, згідно з якою в ЄС відзначене збільшення населення більш ніж на 1,4 мільйона людей у порівнянні з 2009 роком.
Великий «внесок» у цей показник зробили іммігранти, особливо в таких країнах, як Австрія, Швеція, Люксембург. Збільшився також середній рівень народжуваності, який виріс до 1,6 дитини на жінку, тобто, в наявності сигнали позитивного зростання, незважаючи на прогнози про неухильний демографічний занепад старого континенту.
Коментуючи ці дані, італійський політик і професор кафедри демографії Флорентійського університету Массімо Баччо сказав, що демографічні явища не повинні ніколи вселяти тривогу, в тому сенсі, що ці явища розгортаються протягом дуже довгих періодів, і отже, є достатньо часу для того, щоб озброїтися необхідними засобами і шукати рішення. Вся Європа має низький рівень народжуваності, новонароджені не заміщають своїх батьків з чисельної точки зору. Це призводить до старіння населення і викликає навіть уповільнення темпів економічного зростання, – до тенденції, яка послаблюється і якій в певних випадках протистоїть імміграція, яка отримує достатню підтримку. Іммігрант є як би дитиною, усиновленою в іншій країні.
Проте існує точка зору, що старіючій Європі для демографічного балансу вже недостатньо іммігрантів. Спростовуючи ці думки, професор Баччо заявив: «Перш за все, це залежить від політики, яку провадять різні країни. Прогнози про те, що імміграції недостатньо, є неперевіреними, оскільки її всіляко стримували. Тепер можна сказати: імміграція була надто великою для здібностей поглинання, які мали ці країни. Це правда. Але правда й те, що ми не виділяли необхідні ресурси для того, щоб ця імміграція відбувалася у кращих умовах. Інтеграція є дорогою, вона не безкоштовна, не відбувається спонтанно, для неї потрібні людські та фінансові ресурси».
Торкнувшись питання функції імміграції в розвитку суспільства, професор Баччо підкреслив, що іммігрант через десять років після свого приїзду напевно живе в кращих матеріальних умовах, ніж до від’їзду з батьківщини, і країна, в яку прибув іммігрант, користується його працею, і отже, певним чином підтримує власне економічне зростання. Звичайно, якщо імміграція відбувається вкрай неорганізовано, тоді її підсумок може бути і негативним, у тому сенсі, що якщо іммігранта відтісняють на узбіччя соціального життя, якщо він стає жертвою соціального конфлікту, якщо у нього немає прав, тоді імміграція може мати негативний підсумок.
За матеріалами: Радио Ватикан