Греко-католицький календар
Усікновення чесної голови чесного і славного пророка, предтечі і Хрестителя Йоана
Ап. – 2 Кор. 182 зач.; 6, 11-16.
11. Уста наші, корінтяни, відкрились до вас! Серце наше поширилось. 12. Вам у нас не тісно, тіснота – у вашім серці! 13. А ви взаємно, -мов до дітей говорю, – зробіть теж широким ваше серце! 14. Не спрягайтеся з невірними в чуже ярмо! Яка бо спільність праведности з беззаконням? Що спільного між світлом та темрявою? 15. Яка згода між Христом і Веліялом? Яка участь вірного з невірним? 16. Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: «Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом.
Єв. – Мр. 4 зач.; 1, 23-28.
23. А був якраз у їхній синагозі чоловік з нечистим духом, що закричав, кажучи: 24. "Що нам, та й тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: Святий Божий!" 25. Ісус погрозив йому: "Мовчи, вийди з нього!" 26. Нечистий дух стряс його, скрикнув голосом дужим і вийшов геть із нього. 27. Здивувалися всі й один одного запитували: "Що це? Нова повновладна наука? Навіть наказує нечистим духам, і ті слухаються його!" 28. І вмить чутка про нього розійшлась по всіх усюдах, по всій країні Галилейській.
Ап. – Ді. 33 зач.; 13, 25-33.
25. Сповнивши шлях свій, Йоан мовив: Я не той, за кого ви мене вважаєте, та он іде за мною, якому я не гідний взуття розв'язати. 26. Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане оте слово спасіння. 27. Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали його, а засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. 28. І хоча й не знайшли ніякої смертельної вини на ньому, вимагали у Пилата вбити його. 29. А коли виконали все, що було про нього написане, знявши його з хреста, поклали до гробу. 30. Та Бог воскресив його з мертвих, 31. і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом. 32. І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була зроблена батькам нашим. 33. Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як написано у другому псалмі: Ти – мій син; я сьогодні зродив тебе.
Єв. – Мр. 24 зач.; 6, 14-30.
14. І зачув цар Ірод, – бо ім'я його стало явним, – і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього. 15. Інші ж твердили: "То – Ілля!" – а ще інші: "То пророк – один із пророків!" 16. Зачувши про те Ірод, мовив: "То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих." 17. Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, – бо оженився був з нею. 18. Йоан же казав Іродові: "Не личить тобі мати жінку брата твого." 19. Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла, 20. бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче. 21. Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських, 22. увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: "Проси в мене чого бажаєш, – я дам тобі!" 23. Ще й присягнув їй: "Чого б ти тільки в мене просила, – дам тобі, хоч би й половину мого царства." 24. Вийшла вона та й до своєї матері каже: "Чого маю просити?" Вона ж відповіла: "Голову Йоана Христителя!" 25. І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: "Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя." 26. Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити. 27. Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці, 28. приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй. 29. Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі. 30. Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
фінансово.
Щиро дякуємо!
