Бюрократична «тяганина» уже рік перешкоджає відновленню храму, який рік тому повернули католикам після багаторічної боротьби.
У неділю, 29 серпня, в Дніпропетровському храмі святого Йосипа встановили пам’ятну дошку до річниці з дня освячення церкви єпископом Харківсько-Запорізьким Мар’яном Бучеком. Цій знаменній події передувала довга боротьба католиків з іноземною фірмою за приміщення храму.
І хоча тоді Вищий господарський суд України прийняв рішення на користь парафіян , це виявилося лише маленьким першим кроком до перемоги. Нині «храмові» пристрасті вщухли, але тепер проти католиків запустили зброю повільної дії – бюрократичний апарат.
Тоді, рік тому, духівники і парафіяни церкви планували привести в порядок приміщення, повернути його історичний вигляд, відновити фрески на стінах храму, а в першу чергу зробити дах. Проте Всі ці мрії так і залишилися мріями, будівля знаходиться в аварійному стані, і з кожним днем йому потрібно усе більше й більше ремонтних робіт.
«Без реєстрації прав власності в БТІ ми не можемо навіть цеглинку з місця зрушити, – зітхає представник католицької парафії з адміністративних питань Наталія Палажчук. – А в реєстрації нам відмовляють, хоча рішенням Вищого господарського суду храм був переданий у нашу власність, але з’являються все нові і нові перешкоди. Ось днями нам повідомили, що на власність накладено арешт, але дати запит, щоб дізнатися про цей арешт, ми не можемо, оскільки … не зареєстровані.»
Така бюрократична «тяганина» триває вже майже рік, а тим часом старовинна будівля, яка і так зазнало чимало на своєму віку, продовжує розвалюватися. Замість даху над храмом зяє небесне склепіння. І хоча парафіяни жартують, що так вони ближче до Бога, пережити ще одну зиму в таких умовах буде складно. За три роки, поки церква стоїть під відкритим небом, фрески великої історичної цінності руйнуються під осінніми зливами і завалами снігів.
Чекає кращих часів і дзвін , який минулої осені привезли дніпропетровським католикам з Італії. Зараз подарунок як і раніше тулиться на балконі в компанії з саморобним водовідведенням: дерев’яні дошки, вкриті плівкою, стирчать прямо з вікон другого поверху, в дощову погоду вода витікає з них на землю. Найбільш сухе місце в храмі відгородили для щоденних Служб, там же встановили пам’ятну дошку. Поруч з нею висить розклад чергувань: парафіяни кожен день охороняють храм, побоюючись повторення історії трирічної давності, коли церкву намагалися підпалити.
Але, незважаючи на всі перешкоди, парафіяни налаштовані оптимістично:
«Храм повернувся до нас з Божою допомогою, на неї ж сподіваємося і зараз, – каже колишній настоятель храму святого Йосипа брат Казимир. – Добрі люди є скрізь, у тому числі і в міській владі. Тому сподіваємося, що нам все ж допоможуть вирішити питання з реєстрацією, адже цей будинок, побудований ще в ХІХ столітті, – невід’ємна частина історії Катеринослава та архітектури міста.»
За матеріалами: vgorode.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
