Духовний отець

На богословській екуменічній конференції, що відбулась наприкінці квітня в Ризі, і була присвячена Року Священства, ректор Ризької Духовної семінарії, о. Юрій Ялинській виступив з рефератом, в якому він торкнувся теми духовного керівництва в християнському житті.
У зв’язку з цим о. Ю. Ялинському і були поставлені деякі запитання, на які він охоче відповів.

Яка роль духовного отця в духовному житті людини і її зростанні?

Дуже важлива. Люди, які у своєму житті відчули присутність духовного батька – чи було це усвідомлено обраний духівник, або священик, який став авторитетом, або людина, що дає добрі поради, або сповідник, або просто попутник на духовному шляху – і які через ці відносини зміцнили свою віру, зростаючи в ній, можуть свідчити про це найкраще.

Не буду заглиблюватися в свій досвід, але згадаю, що ще в підлітковому віці у мене абсолютно спонтанно склалися дружні відносини з різними священиками, які дуже допомагали мені. Я дуже вдячний, що вони зі свого боку цю дружбу не відкидали, що знаходили час, і в потрібний момент були готові поговорити, дати пораду.

Бути духовним батьком – це входить у визначення суті священика, його призначення, бо священство не є даром, передбаченим лише для однієї цієї людини. Дар священства призначений бути даром для інших через цю людину. Ісус прийшов, щоб відкрити Бога як Отця. Подібним до цього є завдання священика.

Чим відрізняється духівник від сповідника?

Мій досвід свідчить, що священик як духовний батько і сповідник по суті своїй є синонімами. Якщо будемо говорити про діяльність сповідника і духівника, то в ній є багато спільного. Це духовне наставництво тільки через сповідь. Сповідь при духовному керівництві набуває форми таїнства, що дуже важливо. Все ж таки, в цьому аспекті таїнства, будуть випадки, коли не буде настільки необхідно, щоб сповідник виконував функцію духівника. При сповіді священик діє в персоні Христа. Навіть якщо через видимі знаки, жести і сказане слово Боже священик дає прощення гріхів, він все ж таки залишається в тіні, бо через це таїнство особливим чином діє Бог. Духовне керівництво – це більш широко, воно може піднімати питання, що з’явилися у людини в її духовному житті. Питання, пов’язані не тільки з людською слабкістю або гріхом, це можуть бути різноманітні проблеми, наприклад, молитовного життя людини, її стосунків з навколишнім світом, з собою самою. Можна сказати, що роль духовного наставника набагато ширша – вона виходить за рамки дій таїнств.

На мій погляд, це дуже добре, що бачимо відмінність, яка існує між сповіддю й духовною розмовою. Звичайно, може бути духовна розмова, до якої включена сповідь, але все ж таки, треба дивитися, щоб вона не розтеклася, не пропала.

Чи може бути духовна мати?

Зрозуміло, може бути. Якщо обрана людина, яка має духовний досвід, яка духовно і за людськими мірками дозріла, і в духовному житті стає авторитетом, щоб обговорити питання духовності і поділитися, тоді звичайно, може бути. Наприклад, доросла людина приймає Хрещення – швидше за все, дійти до цього їй допомогла якась людина – чоловік чи жінка, і є рекомендація (це, звичайно ж, не умова!), щоб цю людину вибрати хресним батьком чи хресною матір’ю. Сюди включені слова «батько» і «мати». І, в подальшому, хресна мати може допомагати цій людині зростати у духовному житті.

Ми бачимо, як часто вибирають в духовні радники жінок, зрілих у вірі: монахинь або мирянок, які беруть активну участь у євангелізації, в пастирському служінні, є катехетками, членами різних рухів, викладачами богослов’я і т.д. У цьому сенсі, у людини є свобода вибору. У якості сповідника ми не можемо обрати людину, яка не має благословення бути священиком, але як духовного наставника – чому б і ні? Як нам відомо, і миряни утворюють в Церкві загальне священство. Тому й належить їм бути такими, які свідчать і, по-батьківськи, піклуються про кожну людину. Для священика ж це є невід’ємною частиною його служіння.

Кого з духовних наставників можна вважати найбільш яскравими, видатними в історії Церкви?

Важке запитання, тому що в історії Церкви таких було багато. Я думаю, що в цей Рік Священства, який не даремно пов’язаний з Арським настоятелем, Св. Йоаном Марією Віанеєм, для нас, як священиків, він є зразком. Коли подивишся на життя цього святого, тоді хочеться запитати, що в ньому було такого особливого? Можна сказати, що нічого – він був просто справжнім священиком. У цьому і вся відповідь. Цими видатними духовними наставниками є ті, хто допомагає людині рухатися духовно у вірі вперед, наближаючись до Бога. Вони будуть істинними духовними батьками в такій мірі, в якій вони будуть справжніми священиками.

Як знайти свого духовного наставника?

Оскільки це є сферою духовною, тому дуже важливо молитися. У першу чергу, треба довірити це Богу, склавши все в руки Божі. Завжди треба усвідомлювати, що Бог є головним, самим найважливішим духовним батьком. Священик – це посередник, роль якого подібна до ролі Йоана Хрестителя – мені належить зменшуватись і зростати все більш Христу в серце цієї людини. Подібним чином священик виконує функцію духовного батька. Звичайно, нам самим треба ближче познайомитися з людиною, поговорити з нею, зустрітися, і, побачивши одного, другого, третього, зваживши все, прийняти рішення. Мені здається, що якщо є молитва, добра воля, якщо ми в ній прислухаємося до того, що говорить наше серце, совість, а також і розум, тоді вибір цей може відбутися.