У церкві Благовіщення Пресвятої Діви Марії, що в Сумах, Служби Божі проходять чотирма мовами. Але основна – українська. Про те, як уживаються різні мови у парафії, прихожани якої переважно російськомовні, а також про те, якою ж мовою краще звертатися до Бога в інтерв’ю з вікарієм парафії – отцем Андрієм Пальчиком (РКЦ).
— Отче, якою мовою проходять Служби?
— Ми проводимо служби чотирма мовами: українською, російською, польською та англійською. Але переважно служимо українською. У тому числі й головна недільна Меса о 12-ій годині проходить саме українською. В неділю також маємо службу англійською мовою – в основному для студентів-католиків із Африки. Російською мовою проходить вечірня служба у п’ятницю о 18.00. Польською мовою Меси відправляємо щосуботи о 8-ій ранку. Є розклад служб у храмі, де зазначається також і якою мовою вона проходить. Тому прихожани можуть вільно вибирати, коли приходити.
— Служба англійською – досить незвичне явище як для Сум. Як виникла така ідея?
— Так, ми почали проводити окрему Месу англійською з Адвенту минулого року. До цього під час недільної Служби один із студентів читав уривок із Євангелія англійською мовою. Але потім побачили, що цього недостатньо, що англомовні студенти мають потребу в повноцінній Месі зрозумілою їм мовою.
— На Ваш погляд, чи залежить кількість людей на Службі від того, якою мовою вона проходить?
— Для нашої парафії це не дуже важливо. Звісно, англомовні студенти намагаються приходити саме на вечірню службу в неділю. Але інші парафіяни, якщо в них виходить за часом, із задоволенням долучаються тоді ж. Мені хотілося, щоб більше людей приходило на Месу польською мовою в суботу. Бо ця служба проводиться для тих парафіян, хто має польське походження. Тим більше, що в Сумах є аж два товариства польської культури. Але вона починається досить рано й тому не надто популярна.
— Отець-настоятель Войцех Стасевич за походженням поляк. Він, здебільшого, служить польською?
— Зовсім ні. Так виходить, що польською служу переважно я. А отець Войцех – російською в п’ятницю. Але чіткого поділу у нас немає. Ми вільно володіємо як польською, так і українською та російською, знаємо англійську. Часто все залежить від обставин. Адже наша діяльність не обмежується лише Сумами. Ми обслуговуємо також місто Ромни, де є храм, котрий не так давно повернули нашій Церкві. Зараз там багато роботи. Цю будівлю використовували як майстерню й вона потребує відновлення та серйозного ремонту. Активно спілкуємося також з парафією Конотопу, де служить отець Збігнєв, відвідуємо отців Бернардинів із парафії святого Йосипа в Шостці. Є й інші важливі обов’язки, пов’язані з парафіяльним життям. Зокрема, у нас регулярно проходять зустрічі молоді, сестри проводять індивідуальну катехизацію з дітьми, священики готують до першого причастя як дітей, так і дорослих, діють молитовні спільноти та родинні кола. Хоча наша парафія порівняно невелика, але життя тут досить активне.
До-речі, щодо польської мови. Незабаром при парафії для всіх бажаючих відкриються суботні курси польської мови. Їх можна буде відвідувати за символічну плату. Сподіваємося набрати три групи.
— Але ж Суми – переважно російськомовне місто. Чи були нарікання або прохання частіше проводити служби саме російською?
— Так, більшість парафіян дійсно російськомовні і нарікань трошки таки є. Та хочу зауважити, що єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Мар’ян Бучек заохочує проводити Меси саме національною мовою. Хоча, ніхто ж нікого не змушує, все залежить від настоятеля та потреб прихожан.
— Зізнаюся, я очікувала почути, що в церкві проходять Меси також латиною…
— Як ви знаєте, римо-католики трошки відійшли від латини. У 1968 році відбулася літургійна реформа в Церкві та було дозволено використовувати національні мови. Звісно, всі тексти обрядів іншими мовами затверджувалися Ватиканом. Зараз ми плануємо більше послуговуватися латинською мовою під час проведення служби. Поки-що повноцінної латинської Меси не буде, але окремі молитви чи гімни, наприклад, “Отче наш” та “Аве Марія”, хочемо відправляти саме латиною.
Вона є мовою мертвою, але її користь як мови літургійної полягає у нейтральності і традиційності, особливо у тих богослужіннях, у яких беруть участь представники різних країн. На моє переконання, латинська мова об’єднує всіх католиків світу. Це саме та частина культури, яка є спільною. І люди, котрі живуть в різних країнах, таким чином мають спільну основу. Більше того, це підкреслить урочистість Служби Божої.
— А на Ваш погляд, якою мовою має проходити Служба?
— Головне, щоб вона була зрозумілою для людей. Кожен сам для себе обирає, якою мовою молитися. Але слова, звернуті до Бога, повинні бути щирими та йти від самого серця.
фінансово.
Щиро дякуємо!
