Навчи нас молитися

З Євангелія знаємо, що учні підходили до Ісуса з проханням «навчи нас молитися». Їм, певно, йшлося не так про навчання в дусі, як про те, щоб вони були не гірші від учнів Хрестителя. Бо Хреститель навчив своїх учнів молитви! Ось і Ти, Господи, дай нам “правильні слова”, а ми їх будемо знати, і все стане на свої місця…

Господь – великий педагог. Він, Котрий проводив цілі ночі на молитві до Отця, не затіяв циклу доповідей про медитацію та її рівні. Він дав учням слова, які можна проказувати. Роздумувати над значенням окремих звертань до Отця, шукати теологічних глибин… або просто повторювати. Отче наш, Який перебуваєш у небесах. Єдина молитва, яку знають християни всіх конфесій. Інші молитви вони мають у молитовниках, молитвословах, збірниках літаній…

Колись я читала повість Айзека Азімова «Професія». Дитина входить у приміщення, де її обстежують на якійсь апаратурі. Потім щось таке з нею роблять, що дивні значки на картці, яку вона тримає в руці, перетворюються на зрозумілі їй літери. Вона може читати!!! Потім – чергова «обробка», і людина отримує певну суму знань, фах і призначення на роботу. Щоправда, дехто був незадоволений – мовляв, я сподівався на краще призначення, але куди дінешся, якщо дали освіту за минулорічною стрічкою! А запитання головного героя – чому ти, знаючи про конкурс, не почитав сам про нове устаткування, – сприймається як особиста образа. Як це так – самому читати, якщо вся освіта дається в державних стрічках???

Певною мірою щось подібне діється з нашим молитовним життям. Нехай ніхто на мене не ображається. Я сама, прийшовши до Церкви, з острахом запитувала священика, як треба молитися, і ретельно переписувала в зошит слова молитов, бо молитовників тоді бракувало. Вчила напам’ять: оце молитви «для понеділка», «для вівторка», «для середи» тощо, оце молитви до Матері Божої, до ангела-хранителя, до свого святого покровителя… Трошки як ті несміливі у вірі християни, які хочуть мати список молитов «від зубного болю» і «від живота». І страшенно мене тоді непокоїли слова священика, сказані з усмішкою, що з Богом можна розмовляти. І це буде молитва. Як це так – розмовляти з Богом??? Я не вмію! Я не знаю!… І хапаємося за книжечки, за усталені формули, за певний порядок дій, слів і поклонів. А якщо хтось знає інші молитви, то хіба я винен, що мені дали освіту за минулорічною комп’ютерною стрічкою?… О, кажуть, новий молитовник вийшов, там молитви красивіші, треба купити.

…Нещодавно я отримала листа. Від подруги з «крутою», як зараз кажуть, освітою. Психологія, закордонний університет, практика в кількох країнах планети… «Мені дуже погано, – зізналася вона. – І ніхто, чи то з чоловіків, чи з жінок, не може допомогти, мені все одно погано. Розумієш, мене весь цей час навчали допомагати іншим, але ніхто не навчив мене саму просити. Я не вмію молитися.»

– Чи ти знаєш, що Бог є?

– Так.

– А коли ти пробуєш з Ним розмовляти… пробуєш? Щось виходить?

– Пробую. Виходить «Отче наш». Але там немає нічого про мене і про те, що мені болить.

– То розкажи Йому це. Своїми словами.

– А хіба можна?..

У світі існує стільки шкіл молитви, молитовних груп, груп прославлення, кіл Живого Розарію… Кому складно повторювати «Радуйся, Маріє», той може співати. Кому не хочеться співати, той може в тиші споглядати Святе Письмо на заняттях Lectio divina. Хто потребує усталення свого життя за чітко сформульованими правилами, може вивчити напам’ять згадуваний молитовник «для понеділка», «для вівторка» тощо. Кому буде затісно в таких рамках, може танцювати, як цар Давид перед ковчегом. Бо головне, чого нас навчають Господь Ісус, святі й блаженні, документи Церкви і кожен священик з амвона, – це те, що ми є дітьми Божими. А отже, доростаємо до розмови з Богом поступово.
Буває, діти соромляться говорити і, затинаючись, повторюють за підказкою. Буває, підлітки не вміють висловити свої болі й бажання. З часом люди доростають до розуміння, що можна по-справжньому розмовляти, а не тільки шукати чиїхось слів для повторення. Доростати – означає усвідомлювати, що пропоновані способи й види молитви є лише засобом, допомогою в розмовах з Богом, але не метою. Хіба Господь не вивчив уже всі тексти, що їх вірні століттями вимовляють? Доростати означає не боятися. Насамперед – не боятися розмови з Богом, живої зустрічі з Ним.

Бо моя нинішня ситуація – не та, що у св.Августина, навіть якщо шлях духовних пошуків дещо схожий… І якщо у Церкві постійно з’являються нові молитви – то хтось же їх складає, чи не так?