Веб-конференція на тему «Що таке група Догнала, і хто за нею стоїть» з 2 по 8 грудня триває на сайті РІСУ . На запитання відповідає о. Віталій Дуткевич, ЧСВВ, синкел у справах мирян, синкел у справах монашества Львівської архиєпархії УГКЦ.
О. Віталій заявив , що «догналізм є радше відповіддю на проблеми, породжені соціологічними, аніж релігійними чи внутрішньоцерковними чинниками, і у цьому контексті потребує певного переосмислення».
«Адже догналісти не вказують на реальні проблеми церковного життя, а лише такі проблеми вигадують для прикриття і оправдання своєї сектантської діяльності», — наголосив священик.
Аналізуючи те, чому це явище здобуло поширення, а його члени на початку своєї діяльності в Україні отримували підтримку з боку Церкви, о. Віталій зазначив: «5-6 років тому серед деяких духовних осіб були певні симпатії до «групи Догнала», хоча і духовний провід нашого Чину попереджував про небезпеку. Деякий час ці попередження були «голосом волаючого у пустелі». Можливо, на початку була деяка симпатія до цієї групи через неприязнь до Василіянського Чину, щоб таким чином його надщербити. На сьогоднішній день ця приязнь до догналівців випарувалася».
Щодо шляхів боротьби з «групою Догнала», то священик, ставлячи на перше місце молитву, водночас наголосив, що на сьогодні необхідно без зволікань створити компетентну комісію, яка б розглядала небезпеку нових рухів, що провокують появу таких сект, як «свідки Догнала» і рішуче реагувала на ці феномени.
«З таким агресивним явищем, як догналізм, наша Церква зустрілася вперше. Необхідно бути завше готовими до подібних явищ і бути второпнішими. Наша Церква пережила чимало випробовувань і, звичайно, переживе пошесть догналізму. Це випробовування слід сприймати, як допуст Божий і навіть, як засіб очищення. Вірних необхідно зохочувати до молитви. Застосовування силових варіантів ніколи не вирішить проблему. Слід взяти до уваги, що у тенети цієї групи потрапили невинні жертви, за яких треба особливо молитися», — додав священик.
Тема конференції викликала активне зацікавлення читачів РІСУ. Зокрема багато з них проводили аналогії між випадками спроб розколів УГКЦ та діяльністю Василіянського чину.
«Василіянський чин дуже шкодує, що багато проблем у нашій Церкві вийшло від його членів — теперішніх і колишніх. Ми, василіяни, цього не заперечуємо і щиро шкодуємо. О. протоархимандрит Василій (Ковбич) і о. протоігумен Йоанікій (Чверенчук) неодноразово вибачалися за ці прикрі вчинки його членів. Відповідає правді, що деяка частина членів нашого Чину є традиційно налаштована у обрядових справах щодо деяких практик з латинського обряду. Годі за 20 років після виходу з підпілля змінити певні стереотипи у способі мислення цих ченців, які побутували у нашій Церкві до 1946 р», — відповів на такі аналогії о. Віталій, додавши водночас, що не слід хворіти на «василіянофобію».
Він детально пояснив сучасні реалії, зазначивши, що керівництво Чину «є свідомим на закиди, що висуваються на його адресу», і що немає ніякого непорозуміння між ієрархією УГКЦ та керівництвом ЧСВВ. Священик закликав не творити стереотипів та пригадати, що саме з ЧСВВ вийшов Митрополит Андрей Шептицький. За словами священика, треба дочекатися «часу жнив» — можливо, і зараз серед молодих послушників Крехівського монастиря є майбутній Шептицький.
За матеріалами: РІСУ