Над нинішнім Божим Словом роздумує о. Володимир Левандовський
Адже Йоан бачив Духа, що сходив у вигляді голуба, і чув голос Отця. Навіщо запитував ще? Чи зустрічі над Йорданом було не досить?
«Коли ввесь народ хрестився, і коли Ісус, охрестившись, молився». Він не мав, як заповідав Йоан, лопати в руках. Не прийшов до річки з запаленим смолоскипом. З’явився як один з-посеред багатьох, що приймали хрещення навернення. Швидше за все, зустріч не тривала довго. Не мав часу про все довідатися. Потім було ув’язнення і запитання. Чи це була зустріч із Месією, чи лише ілюзія зустрічі? Бачив Посланого, чи в звичайній людині побачив того, кого так сильно хотів побачити? Бо інколи так буває, що людина бачить те, що хоче, а не те, що є насправді.
Замість відповіді отримує підказку. Ісус, як досвідчений учитель, розраховує на знання та інтуїцію учня, на його розум.
І так уже залишиться. Дорога віри буде зустріччю і запитанням. На останнє ж ніколи не буде відповіді. Завжди почуємо лише підказку. Щоб не забракло місця на довіру — до Бога і до себе.
«І блаженний той, хто не спотикнеться через Мене».
Іспит совісті:
«Йоан Хреститель послав нас до Тебе спитати».
А чи маю я відвагу ставити Богу запитання?
«Послухаю, Господь Бог говорить».
Чи вмію я чекати на відповідь?
«Переді Мною зігнеться кожне коліно».
Чи вмію я бути вдячним Господеві за його підказки і відповідати довірою?
За матеріалами: Wiara
фінансово.
Щиро дякуємо!
