Римо-кат.: (зел) П’ятниця І звичайного тижня
Греко-кат.: Обрізання Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа
Василія Великого, архиєп. Кесарії Кападокійської
Римо-католицький календар
(зел) П’ятниця І звичайного тижня
Перше читання
Євр 4, 1-5. 11
Читання з Послання до євреїв
Брати:
Поки ще залишається обітниця ввійти в Божий відпочинок, біймося, щоб часом, не видавалося, що хтось її позбавлений. Бо й ми, так само як вони, одержали гарну новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не поєднались у вірі з тими, що слухали.
Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже: «Я поклявсь у моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій відпочинок», хоча діла його були закінчені від сотворення світу. На одному бо місці Він так сказав про сьомий день: «Бог відпочив сьомого дня від усіх діл своїх»; і знову на тому місці: «Вони не ввійдуть у мій відпочинок».
Намагаймося, отже, увійти до того відпочинку, щоб ніхто не впав, даючи той самий приклад невірства.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 78(77), 3 і 4бв. 6-7. 8 (П.: пор. 7б)
Не забуваймо дивних справ Господніх.
Те, що ми чули і що знаєм, *
і батьки наші нам оповідали,
звіщаючи родові, що прийде, *
хвалу Господню та його потугу.
Щоб відав рід, який прийде, діти, які народяться, *
щоб устали й розповіли своїм дітям.
Щоб на Бога вони покладали свою надію, +
не забували діл Божих *
і заповіді його пильнували.
Не були, як батьки їхні, – *
поріддя бунтівниче, непокірне,
поріддя із серцем змінливим, *
якого дух був Богові невірний.
Спів перед Євангелієм
2 Кр 5, 19
Алілуя, алілуя, алілуя
Бог у Христі примирив собі світ,
поклавши в нас слово примирення.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 2, 1-12
+ Слова Євангелія від святого Марка
Коли Ісус по кількох днях повернувся до Капернауму, чутка пішла, що Він у домі. І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а Він промовляв до них словом.
І от прийшли до Нього, несучи розслабленого; несли його четверо. А що із-за народу не могли донести до Нього, розкрили стелю над місцем, де Він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи».
А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі: «І як може Цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?»
Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: «Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? Що легше – сказати розслабленому: «Відпускаються тобі гріхи», чи сказати: «Встань, візьми твоє ліжко й ходи?» Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, – мовить до розслабленого: «Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому»». Устав той – і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очі всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: «Ніколи ми такого не бачили!»
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
Обрізання Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа
Василія Великого, архиєп. Кесарії Кападокійської
Обрізанню – Ап. – Кол. 254 зач.; 2, 8 – 12.
8. Вважайте, щоб ніхто вас не збаламутив філософією та пустим обманством, за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом. 9. – У ньому бо враз з людською природою живе вся повнота Божества, 10. і ви причасні в тій його повноті. Він бо голова всякого начала і власти. 11. У ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло, – обрізанням Христовим. 12. Поховані з ним у хрищенні, з ним ви разом також воскресли, вірою в силу Бога, який воскресив його з мертвих.
Єв. – Лк. 6 зач.; 2, 20 – 21. 40 – 52.
20. А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано. 21. Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні. 40. Хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому. 41. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. 42. І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято. 43. Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали. 44. Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими, 45. а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати. 46. Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. 47. Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям. 48. Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: «Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.» 49. Він же відповів їм: «Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?» 50. Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм. 51. І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці. 52. Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.
Св.: Ап. – Євр. 318 зач.; 7,26-8,2.
26. Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного, відлученого від грішників і вищого за небеса, 27. який не має потреби, як архиереї, щодня приносити перше за власні гріхи жертви, а потім за гріхи народу, бо він зробив це раз, принісши себе самого в жертву. 28. Закон бо настановляє архиєреями людей, немочі підлеглих, а слово клятви, що було після закону, настановляє Сина, що навіки досконалий. 1. Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі, 2. служителя святині й справжнього намету, що його Господь спорудив, не чоловік.
Єв. – Лк. 24 зач.; 6, 17-23.
17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. 20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: «Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже. 21. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. 22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради. 23. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
фінансово.
Щиро дякуємо!
