Бути робітниками на Господній ниві та учасниками Христової місії. Так Папа Бенедикт XVI охарактеризував служіння єпископів у проповіді під час Служби Божої у ватиканській базиліці Святого Петра. У суботу, 5 лютого, Святіший Отець уділив єпископські свячення п’ятьом священикам, які виконують служіння в Римській Курії або перебувають на дипломатичній службі Апостольської Столиці.
«Жнива великі, але робітників мало. Моліть, отже, господаря жнив, щоб послав робітників на свої жнива» (Лк. 10,2). Коментуючи цей уривок з Євангелії від Луки, прочитаний під час Літургії, Бенедикт XVI зазначив, що тепер – час місії, і Господь посилає нових служителів на свою ниву. «Жнива великі» – також сьогодні, саме сьогодні, – наголосив Бенедикт XVI. – Навіть якщо може здаватися, що великі частини сучасного світу, сучасного людства, повертаються до Бога спиною і вважають віру справою минулого, існує, однак, прагнення того, щоб, нарешті, встановилися справедливість, любов, мир, щоб були подолані бідність та страждання, щоб люди наново віднайшли радість». Усе це, зазначив Папа, є нічим іншим, як ностальгією за Відкупителем, прагненням Бога, навіть там, де Його заперечують. І саме тут найбільше відчуваємо слова Спасителя про те, що «робітників мало». Але Ісус дає зрозуміти, що ми не самі посилаємо робітників на Його жнива. Лише сам Бог може їх посилати, але робить це «через ворота наших молитов». «Ми можемо співпрацювати задля приходу робітників, але можемо це робити тільки співпрацюючи з Богом», – підкреслив Папа.
Звертаючись до нововисвячених єпископів, Бенедикт XVI зазначив, що Літургія вказує їм на їхню місію «бути робітниками на ниві історії світу, виконуючи завдання його оздоровлення, відкриваючи світ на Боже панування, щоб Божа воля виконувалася як на землі, так і на небі». А іншим аспектом цього служіння є «співпрацювати у місії Ісуса Христа через участь в дарах Святого Духа».
Далі Святіший Отець повернувся думками до нещодавнього Тижня молитов за єдність християн, гаслом якого були слова з Діянь Апостолів «Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах», зазначаючи, що вони є суттєвими елементами християнського життя у єдності Христової Церкви, а також вказівками, як здійснювати на практиці ці великі завдання, що стоять перед Пастирями Церкви. Усі чотири елементи, що випливають зі згаданого уривку, сказав Папа, об’єднані висловом «постійно перебували», були витривалими. «Постійність, наполегливість, належать до суті християнського буття і є фундаментальними для виконання завдань Пастирів, робітників на Господній ниві», – звернув увагу Бенедикт XVI, додаючи, що пастир не може бути, мов тростина, якою колише вітер, але повинен мати відвагу, щоб протистояти течіям часу, бути деревом з глибоким корінням. Це не означає абсолютної незмінності, але вказує на слухняність істині, на послух Богові.
«Перебувати в апостольській науці». За словами Папи, це пригадує нам про те, що віра має конкретний зміст, а не є якоюсь невизначеною духовністю чи не окресленим відчуттям трансцендентного. Очевидно, що «в першу чергу, віра означає довіритися Богові, означає живий стосунок з Ним», але Бог, Якому довіряємо, дарував нам Своє слово і ми можемо розраховувати на постійність Його слова. Тому, апостольська наука і сьогодні є непохитною вірогідною основою для християн. Наступною «колоною церковного існування» є спільність-сопричастя, що означає наше сопричастя з Пресвятою Трійцею. Воно ґрунтується на тому, що Бог об’явив Себе, вчинив доступним, і у нього ми входимо через спільну віру і життя разом з тими, які також до Нього доступили. Черговим елементом є ламання хліба – Пресвята Євхаристія, що є центром життя Церкви. У ній Господь дарує Себе нам, Воскреслий входить до наших сердець, щоб їх перемінити, привести нас до глибокого сопричастя із Ним. Остання характеристика церковної спільноти – молитви. Папа зазначив, що в тексті не випадково вжито множину. Це означає участь первісної християнської громади у молитвах в Єрусалимському храмі. А, отже, хоч молитва, з одного боку, повинна бути дуже особистою, власним глибоким стосунком із Богом, вона ніколи не є приватною справою, адже молитися – це означає молитися як Божі діти до «нашого» Отця. «І лише ось це «ми», – наголосив Святіший Отець, – відкриває нам доступ до Отця».
«Відпливи на глибінь і закинь сіті», – цими словами Ісуса, сказаними до святого Петра звернувся Бенедикт XVI і до нововисвячених єпископів, зазначаючи, що вони «покликані закинути сіті Євангелія у бурхливе море нашого часу, щоб спричинити приєднання людей до Христа, щоб вийняти їх, так би мовити, з солоних вод смерті та темряви, у яку не проникає світло», та привести до землі життя, у єдності з Ісусом Христом.
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
