Римо-кат.: П’ятниця VI звичайного тижня
Греко-кат.: мчц. Агафії
Римо-католицький календар
П’ятниця VI звичайного тижня
Перше читання
Бут 11, 1-9
Читання з Книги Буття
Мешканці всієї землі мали одну мову й одні слова. І сталося, що люди, пересуваючися зо сходу, знайшли рівнину в Шінеар-краю й осілись там.
Вони сказали один до одного: «Нумо лишень робити цеглу та випалювати її». І була цегла їм за камінь, а земляна смола за заправу. Та й сказали: «Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворім собі ім’я, щоб ми не розпорошувались по всій землі».
Тоді зійшов Господь побачити місто й вежу, що їх сини чоловічі будували і мовив Господь: «Оце вони один народ і мова в них усіх одна, і це щойно початок їхньої праці: тож що вони не задумають, не буде їм важко зробити. Тож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, що не розуміли одне одного».
І розсіяв їх Господь звідтіля по всій землі, й вони перестали будувати місто.Тому то названо його Бабел (Вавилон), бо там Господь помішав мову всієї землі й звідти розсіяв їх Господь по всій землі.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 33(32), 10-11. 12-13. 14-15 (П.: пор. 12б)
Народ щасливий, Бог якого – Господь
Господь раду народів зводить нанівець, *
і думки людські обертає на ніщо.
Господня ж постанова стоїть повіки: *
помисли його серця від роду й до роду.
Щасливий народ, Бог якого – Господь, *
народ, якого вибрав Він собі у спадщину.
Господь із неба поглядає, *
Він бачить усіх дітей людських.
Він дивиться з місця побуту свого *
на всіх землі мешканців.
Він, що сотворив усіх їх серця, *
вважає на всі їхні діла.
Спів перед Євангелієм
Йн 14, 6
Алілуя, алілуя, алілуя
Я є дорога, істина і життя,
ніхто не приходить до Отця інакше
як тільки через Мене.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 8, 34 – 9, 1
+ Слова Євангелія від святого Марка
Ісус, прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: «Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу Мене ради та Євангелії, той її спасе.
Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу?
Хто, отже, буде соромитися Мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами».
І сказав їм: «Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють царства Божого, що прийде у могутності».
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
мчц. Агафії
Ап. – 1 Йо. 70 зач.; 2, 7-17.
7. Любі! Не нову заповідь вам пишу, але давню, що ви одержали спочатку. Ця давня заповідь – слово, що ви чули. 8. Проте, нову заповідь пишу, – це правдиве в вас і в ньому, – бо темрява проминає, і правдиве світло вже світить. 9. Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі. 10. Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння. 11. Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі. 12. Пишу вам, дітоньки, бо ваші гріхи відпущені вам із-за його імени. 13. Пишу вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. 14. Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали. Писав вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого. 15. Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любови Отця; 16. бо все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, – не від Отця, а від світу. 17. А світ проминає, і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки.
Єв. – Мр. 63 зач.; 14, 3-9.
3. І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову. 4. Деякі обурилися між собою: «Навіщо, мовляв, така втрата мира! 5. Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!» І вони ремствували на неї. 6. Але Ісус сказав: «Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок. 7. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте. 8. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. 9. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї.»
фінансово.
Щиро дякуємо!
