Одкровення св. Йоана говорить про прояви сатани і його злих духів у земному бутті. Держава, яка узурпує собі місце Бога; апарат державної влади, який домагається поклоніння йому — так найкоротше можна охарактеризувати першого зі Звірів драконських.
Апостол вбачав у цьому передусім те, що римських імператорів ушановували як божества. Втім, історія у цьому відношенні далеко не посунулася: надалі можновладцям видається, ніби вони — боги. І тоді вони починають боротися з людьми Бога Істинного. Дракон — сам сатана — відступив у тінь; Звір виконує за нього роботу зла: робить так, що людина замість Творця вшановує створіння.
Але Йоан побачив ще одного Звіра…
Пророк псевдорелігії
Описуючи Звіра другого, Йоан представляє його як своєрідного пророка першого Звіра. Завдання другого — оточити першого релігійністю, тому далі він названий «фальшивим пророком». Другий Звір Апокаліпсису — це фальшива релігія, в якій замість Бога вшановують Звіра. Тобто, по суті, того, хто дав йому владу, — самого сатану.
Троє? Дракон і два Звіра? Другий Звір служить першому? Коментатори відзначають: це чергове сатанинське мавпування Бога, «несвята трійця».
І бачив я іншого звіра, що виходив із землі, і мав два роги, немов агнець, а говорив, як дракон. І владою від першого звіра всією діє перед ним, і зневолює землю і тих, що мешкають на ній, щоб поклонилися звірові першому, в якого загоєна рана смерті (Одкр 13, 11‑12).
Перший Звір виходив із моря — символу безодні, тобто пекла. Другий виходить із землі. Ніби й не страшний: тільки два роги. Подібний до агнця! Другий Звір, земна релігія, буде вподібнюватися до Христа-Агнця, їх можна сплутати… ось тільки фальшивий агнець говорить, як дракон.
Господь Ісус сказав, що добре й погане дерево розпізнається за плодами, і фальшивих пророків — так само (див. Мт 7, 15‑20). У «плодах» ми зазвичай вбачаємо результати діяльності. Але можна сказати, що таким плодом є і те, як пророк говорить. Апостол дає нам пораду: не обманюйтеся подібністю, слухайте, що говорить фальшивий пророк, до чого він намовляє.
Цей другий Звір є своєрідним «міністром» першого, правою рукою, пропагандистом: «владою від першого звіра діє перед ним, і зневолює землю і тих, що мешкають на ній, щоб поклонилися звірові першому». Пам’ятаймо: з цією «смертельною раною» був обман. «Одна з голів його мов забита на смерть, і рана смерти її загоєна» (в.3) — ключове «наче, мов, як ніби»; а люди повірили.
Тяжко сказати, чи Йоан, змальовуючи образ другого Звіра, мав на увазі когось конкретного; в завершальних словах 13‑го розділу він пише про «число Звіра» — «воно ж число людське». Можливо говорити тут про імператора Нерона (у стародавності літери були заодно і цифрами), бо числова сума літер його імені становить 666. Про Нерона говорили, що він не скоїв самогубство, а переховується і повернеться; його повернення вбачали в імператорі Доміціані — за якого розпочалися найбільші гоніння на перших християн. Основна вимога держави до християн за правління Доміціана полягала саме у вшануванні імператора як божества (палити кадило на його вівтарях) — те, чого християни не робили і що розцінювалось як державна зрада.
Можливо, другий Звір є образом імператора-гонителя; можливо, йдеться про служителів імператорського культу — священників псевдорелігії. Якщо другий Звір з вигляду подібний до Агнця, то його священники могли представляти своє бачення — «спасіння приходить через імператорську столицю»; могли проголошувати вічне благополуччя держави завдяки її божественно-прекрасному очільникові. Царство Христове підмінювалося земною імперією, а поширення імперії проголошувалося виконанням Божої волі.
Чи в наші часи видно у світі діяльність другого Звіра? Безсумнівно.
І знаджує тих, що живуть на землі, знаменнями, котрі дано йому чинити перед звіром, кажучи тим, що живуть на землі — зробити образ звіра, який має рану від меча і живий. Дано йому надати дух в образ звіра, щоб і говорив образ звіра і діяв так, аби, скільки їх не поклоняться образові звіра, були повбивані (в.14‑15).
Другий Звір Апокаліпсису — дурисвіт, обманщик, зводить на манівці. Але для цього він має владу чинити чуда. Тому Церква до різних надзвичайних подій ставиться обережно: не кожне надзвичайне є знаком від Бога, який діє у світі. Ці болотні вогні можуть завести у драговину: «Постануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних» (Мт 24,24); «Поява бо того буде під діянням сатани з усякого роду силою, із знаками і з неправдивими чудами» (2Сол 2,9). Чуло, яке відводить від віри у Христа, перекручує Його вчення, — не може бути визнане знаком від Бога. На жаль, буває так, що дехто під впливом якихось псевдочудес силкується «підправити» вчення Ісуса — або ж висміяти його (наприклад, зводячи питання Причастя і гідного приступання до нього — до з’ясовування «навколішках чи стоячи»). Так діє фокусник — відводячи увагу.
А наміри цього обманщика — страхітливі: всі, хто не хоче взяти участь у його вшануванні, мають бути вбиті.
І заподіює всім, малим і великим, і багатим і вбогим, і свобідним і невільникам, щоб дано було їм клеймо на руку їхню праву або на чола їхні; щоб жоден не міг купити чи продати, крім того, хто має клеймо, ім’я звіра або число імені його. Тут є мудрість. Хто має розуміння, той нехай злічить число звіра, бо це — число людське, і число його 666 (в.16-18).
Дехто інтерпретує цей фрагмент як пророцтво того, що має діятися в наші часи: ті, хто не дасть себе «позначити числом звіра» (надати ідентифікаційний код, зарахувати в систему, ба навіть щоб номер телефона був без цих цифр…) — не матимуть участі в економічному на суспільному житті. Прояв хворої теорії змов? Так — коли йдеться про «чіпування». Ні — коли дивитися в контексті. Різні соціальні групи, ремісничі цехи мали в часи Йоана своїх богів-опікунів, яким треба було складати жертви. Християни, які відмовлялися вшановувати інших богів, крім Єдиного, «випадали» не тільки з поганського культу, але і з цехової приналежності. Відповідно, їм було проблемно мати участь в економічному житті суспільства — без знаку цеху нічого не продаси, а ремісник, який не може продати свої вироби, не прогодує сім’ю і сам житиме надголодь.
Зауважмо, що в попередніх розділах було сказано про запечатування слуг Божих, позначення Богом «своїх» спасенних. Сатана — мавпа Бога. Нічого не творить сам, але все перекручує.
Число 666 можна інтерпретувати не лише як ім’я Нерона — варто розглянути його як чистий символ. Три цифри, як три виміри: довжина, ширина, висота. Шість це «сім мінус один», тобто «недосконалість». Отже, число Звіра — це недосконалість в усіх проявах. Усе, що людина робить на землі, відступаючи віл Бога, який Єдиний є Повнота і Досконалість, буде неповним і недосконалим.
Другий Звір сьогодні
У минулому столітті ми його мали в радянській росії (яка була «союзом», але всім дала своє «ім’я»: на Заході не знають республік — це була «одна суцільна росія»!). У комуністів були свої священники їхньої псевдорелігії та свої обряди, якими замінювано культ Бога. Ці служителі проповідували «рай на землі», а всіх незгідних державний репресивний апарат знищував.
Але існування позачасових Звірів зла не обмежується конкретним століттям чи конкретним Сталіним, Мао чи династією Кім. Той самий Звір-обманщик панував у Третьому Рейху, де також були свої священники псевдорелігії і своє втілення: фюрер.
Читайте також:
На окупованих територіях України заборонили колядки і вертепи
Тих, хто не бажав поклонятися першому Звірові, тобто державі, другий Звір — тобто ідеологія цих систем — прирікав на смерть (або щонайменше на суспільне виключення). Згадуємо переслідуваних священників, гнаних черниць, мирян під наглядом спецслужб… Але минуле тривожить менше, ніж сучасність і майбутнє: сучасні Звірі Апокаліпсису — не обов’язково держави без релігійної свободи, це міжнародні утворення, що обіцяють рай на землі, причому вже в глобальному масштабі. Обіцяють кращий світ — за умови, що ми відкинемо християнські цінності. Новітній другий Звір — ідеологія екологічно-кліматичного напрямку. Або ж ґендерний рух, або ще інші ідеї, не обмежені кордонами держав: їхньою основою є політкоректність. Вона має своїх «священників», служителів свого культу, і свої переслідування тих, хто не хоче новітнім ідеологіям підкоритися. Тюрма за молитву біля абортарію; концтабір за читання Біблії; виселення тих, хто висловив незадоволення сусідами-геями; відмова в праці лікарям, які відмовляються робити аборти або виписувати підліткам контрацептиви, фармацевтам, які відмовляються ці препарати продавати; відмова від занять із релігії у школах і натомість впровадження уроків «сексуального виховання». Напади, вбивства, руйнування хрестів, каплиць, храмів, обмеження в правах, оббріхування. Це все — наша сучасна реальність. Можна «прийняти знак Звіра», погодитися на аборти, евтаназію, повноправність ЛГБТ, і мати «святий спокій». Але до чиєї Церкви ми тоді будемо належати?
До чиєї Церкви належать ті, хто проповідує сьогодні «русскій мір» і релігійно виправдовує імперські претензії росії? Ті, хто говорить про її виняткову роль в історії світу, прославляє несправедливість — і при тому посилається на християнство. Так, ці люди дуже подібні до слуг Агнця; але хіба вони не говорять, як Дракон?
Релігійне обдурювання, культ держави, вождь-фюрер, пророки фальшивої релігії… Звір сьогодення.
Переклад CREDO за матеріалами: Анджей Мацура, Wiara
Титульне фото — зі статті «В ім’я якого Бога? Кіріл освятив для російських вояків хрестики з ініціалами путіна»
фінансово.
Щиро дякуємо!
