Роздуми до Слова Божого на четвер VIІІ звичайного тижня
Ісус Христос вчинив багато чудес. Проте не всі вони записані в Євангелії. Про це і про критерій за яким до Євангелій потрапили чудеса пише св. Йоан Богослов наприкінці свого Євангелія: «Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів. А ції -списано, щоб увірували ви, що Ісус – Христос, Син Божий, а вірувавши, – щоб мали життя в його ім’я» (Йн 20, 30-31). Отже чудо, про яке читаємо сьогодні є важливе з огляду на віру сліпого Вартимея.
Ім’я Вартимей означає «син Тимея», а Тимей, з означає «осквернений» (так тлумачить Брюсельске видання російського перекладу Біблії). Вартимей, почувши галас натовпу, питає, що відбувається, і коли почув, що це Ісус йде почав волати чим дужче, щоб лишень Господь його почув: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!» (Мк 10, 47). Слова сліпого Вартимея стали популярною в східному чернецтві Ісусовою молитвою.
Не випадково монахи Східної Церкви так полюбили цю молитву, яку також можна назвати молитвою Вартимея (сина оскверненого). Адже ми всі сини Адама, що згрішив первородним гріхом, а печать цього гріха лежить на кожному з дітей Адама. Ми сліпі, адже гріх засліплює так, що поза земним існуванням ми часто неспроможні побачити вічні вартості. Ми визнаємо віру в Ісуса, що він є Месія (Христос, Спаситель) так само як і Вартимей, адже для євреїв того часу титул Син Давда означало те саме, що Христос. Ми потребуємо милості, спасительної благодаті Ісуса, подібно як Вартимей кличе: «змилуйся наді мною», бо лише Його благодать, Його божественна сила, привертає світло віри.
Господь звершує це чудо, повернення зору сліпому, кожного разу коли грішник йде до сповіді. Лише звершує його в духовному вимірі. Відходячи від сповідальниці людина отримує правильне бачення речей цього світу, може бачити їх очима віри. Тому часто, а особливо перед сповіддю ми повинні пригадувати собі цю молитву взиваючи з глибини серця: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!» (Мк 10, 47).